З давніх поколінь в моїй сімї існували різноманітні звичаї.І я хочу розповісти про наші звичаї які ми виконуємо на Свят Вечір 6 січня. З самого ранку мама готує 12 страв головною стравою є кутя я допомагаю мамі у приготуванні.Мій менший брат тим часом прибирають будинок і йдуть купувати ялинку.Коли я з мамою закінчу приготування мама накриває на стіл білосніжну скатертину на якій вишиті снігурі ще нашоб прабабусею і тоді викладає на стіл страви. Тато з братом наряджають ялинку на якій починають сіяти святкові гірлянди.Ось уже прийшли гості-наша велика і дружня родина.Всі сідаємо за стіл І ЧЕКАЄМО КОЛИ ЗІЙДЕ ПЕРША ЗІРКА І ТІЛЬКИ ТОДІ ПОЧИНАЄМО КУШТУВАТИ СТРАВИ.Де-не-де чути дзвін вертепників.Повсюди колядують діти.'Христос народжується'.'Славімо його'.Ось такі традиції у нас на Різдво.
А) ето точно .
Вот стих
Ой не крийся, природо, не крийся,
що ти в тузі за літом, у тузі.
У туманах ти сниш... А чогось так сичі
розридалися в лузі.
Твої коси від смутку, від суму
вкрила прозолоть, ой ще й кривава.
Певно, й серце твоє взолотила печаль,
що така ти ласкава.
А була ж ти — як буря із громом!
А була ж ти — як ніч на Купала...
Безгоміння і сум. Безгоміння і сон.
Тільки зірка упала...
Ой там зірка десь впала, як згадка.
Засміялося серце у тузі!
Плачуть знову сичі... О, ридай же, молись:
ходить осінь у лузі.
Так, я погоджуюся, бо для щасливого життя потрібно не зупинятися на невдачах, а дивитися иільки вперед. І не лише надіятися й марити про спокій, а й щось робити для реалізації своїх забаганок. То краще радіти усіляким дрібницям і жити далі, ніж плакати через ті речі, які забудеш на слідуючий день!