Дивовижна історія життя, де були і пил сільських вулиць, і блискучі оперні зали Європи, і радість зустрічей, і гіркота втрати застигла в сяйві теплої бронзи на одній із старих вулиць півтисячолітнього міста Галичини все це – незабутній силует пам’ятника Соломії Крушельницької (1872 – 1952).
Адже місто, де юна співачка починала свій шлях у огортаючому муарі нот (перші свої професійні кроки майбутня примадонна починала в гімназичному хорі “Руська бесіда”, де в одинадцятирічному віці відбулося її дебют на великій сцені) не міг забути про свій золотий голос.
Потім всього за три роки (з 1891 по 1893) будуть закінчена з відзнакою консерваторія Галицького музичного товариства у Львові по класу оперний спів та фортепіано, головна партія в ораторії Генделя “Месія”, срібна медаль на публічному конкурсі, навчання в Мілані у блискучого педагога професора Фаусти Креспі, які стануть лише сходинками до вершини оперного Олімпу світу.
Але все ж перші свої кар’єрні кроки в якості оперної діви Соломія Крушельницька здійснить на рідній галицькій землі – на підмостках Львівського театру опери та балету, в якості Леонори ді Гусман опери Гаетано Доніцетті “Фаворитка”, а потім – блискучого успіху партії Сантуцци опери П’єтро Масканьї “Сільська честь” в 1894 році.
Весняного ранку грає соловей
скрипач грає на скрипці