ріка стугна протікає біля нашого села. вона така спокійна й живописна, особливо зараз, влітку, що на її березі мало не кожного вечора зустрічається двоє вони йдуть, навіть в сутінках, світлою стежкою, всі коло доброї, але завжди сумної верби, притуляються один до одного і поринають у свій особливий чарівний світ, зрозумілий тільки їм, закоханим. вони шепочуться і любляться, лякаючи русалку, що виплила на берег розчісати свое довге зелене волосся і погомоніти з подружкою-вербою.
вдень ця біла стежка й берег більш прозаїчні, ніж вночі, але також напоєні романтикою стугни. тут ідуть, плескаючи голими п"ятками, , спускаються до берега й відв"язують свої човни, які вже давно прокинулись і ждуть хазяїв, щоб знову відчути ласкаючі хвилі і лоскіт свіжої сріблястої риби своїми просмаленими боками.
Дідусеві казки коли я був маленький, я дуже любив слухати, як дідусь читає або розповідає мені казки. ніякий телевізор, ніякі мультфільми не могли зрівнятися з моїм дідусем - так цікаво він розповідав. у мого дідуся дуже приємний голос, як почуєш - заслухаєшся. у нас вдома завжди було багато книжок з казками. там були не тільки мої улюблені українські та россійські народні казки, але й казки інших народів - ійські, німецькі, румунські, китайські, індійські і навіть африканські. коли він мені їх читав, то завжди пояснював все, що я не розумів. з цих казок я довідувався, як жили та живуть люди в інших частях світу. а ще він читав мені давньогрецькі міфи та біблейні історії для дітей. навіть зараз, якщо я чогось не розумію або не знаю, я іду до дідуся, і він мені все пояснює. можно сказати, що дідусь був моїм першим вчителем, а дідусеві казки - підручниками.
ответ:
ріка стугна протікає біля нашого села. вона така спокійна й живописна, особливо зараз, влітку, що на її березі мало не кожного вечора зустрічається двоє вони йдуть, навіть в сутінках, світлою стежкою, всі коло доброї, але завжди сумної верби, притуляються один до одного і поринають у свій особливий чарівний світ, зрозумілий тільки їм, закоханим. вони шепочуться і любляться, лякаючи русалку, що виплила на берег розчісати свое довге зелене волосся і погомоніти з подружкою-вербою.
вдень ця біла стежка й берег більш прозаїчні, ніж вночі, але також напоєні романтикою стугни. тут ідуть, плескаючи голими п"ятками, , спускаються до берега й відв"язують свої човни, які вже давно прокинулись і ждуть хазяїв, щоб знову відчути ласкаючі хвилі і лоскіт свіжої сріблястої риби своїми просмаленими боками.
объяснение: