Кожна пора року має свої характерні особливості: колір, аромат, настрій. І якось виходить, що осінь завжди найяскравіша та найбільш насичена. Скільки різнокольорових барв її характеризує! Перші осінні дні завжди наповнені яскравими жовтогарячими сонячними променями, змішаними з прохолодним вітром та рідкісним дощем.
А після перших холодних днів завжди приходить довгоочікуване «бабине літо». Сонце світить дійсно по-літньому, зігріваючи все навколо. Діти прагнуть більше часу проводити на вулиці, ніби літо зглянулося і повернулося ще на кілька днів. В цей час повітря просочене теплом. Але до вечора завжди стає помітно холодніше. Серед ще соковитої зелені з’являються перші осінні прикраси — жовте та червоне листя. Ще трохи й воно дружно вляжеться на землю, покриваючи строкатим килимом доріжки та газони.
Бабине літо — це своєрідна межа між літнім і осіннім сезонами. Все ще навколо наповнене життям, але живе в очікуванні холодів, гріючись в останніх променях яскравого сонечка.
Потім пташки починають збиратися у великі зграї, готуватися до дальнього перельоту на південь. Кілька днів можна чути їхнє дружне щебетання на деревах, а потім все раптом стихне до наступної весни.
Отже, барви осені мають різні кольори — як теплі, так і холодні.
У місячній повені і в марищі тіней утопилися ліси.Передосінній шум тече по тихих стовбурах, і затікає жовтизною у листя міддю, в жолудя огнем у горобину. І гіркістю горобини, і вогкістю грибовищ, і теркістю хвої, і бродінням опалого листу, пахне тепер лісова земля, що в доброму напівсні вибиває з-під кореня то боровика, то красноголовця, то рижика, то бабку-хай побавляться дрібнята під місяцем, бо під сонцем люди не дадуть. Затопленним лісом іде поспішає Богдан, і не знає де б'ється його серце-чи в грудях, чи попереду в деревах. Дурило- воно його раніше дурить і тепер. Іноді здавалося, що хтось іде попереду-виразно чулась жіноча хода-чи не Яринина? Він кидався у тіні, у місячні стовпи, а кроки стихали чи озивалися збоку. То напевно були кроки осенні,чи луки, чи печалі його.