ОЧЕНЬ НУЖНО Написати переказ із творчим доповненням.
Шоколад люблятьу всьому світі. За рік ми із задоволенням уминаємо чимало шоколадних тістечок, печива, десертів, а скільки шоколадок – і не злічити. А от самі по собі боби какао, на основі яких і робиться вся ця смакота, зовсім не смачні. 2 500 років тому майя і ацтеки – народи, що жили на території нинішньої Мексики, – смажили боби какао, заливали
їх водою, додавали перець і пили цей напій, який називали «чокол хаа» або
«коколатль». Вони вважали його напоєм богів і використовували під час релігійних церемоній. Правитель ацтеків Монтесума ІІ полюбляв пити шоколадний напій, і випивав по 50 чашок на день. Він називав його «божественним напоєм» і вірив, що той дає йому сили і мудрості. Боби какао дуже високо цінувалися і навіть слугували за гроші.
Коли у 1500-х роках іспанці завоювали землі ацтеків, вони скуштували коколатлю (іспанці називали його чоколатль). Але, оскільки їм не сподобався гіркий смак напою, вони додали до нього цукру і підігріли напій. Так був винайдений гарячий шоколад! Іспанці привезли боби какао в Європу, де гарячий шоколад швидко став дуже популярним.
У 1700-х роках шоколадні кав’ярні поширилися по всій Європі. Та через високу ціну ласувати гарячим шоколадом могли тільки заможні люди.
Подібно до майя та ацтеків протягом декількох століть європейці вживали шоколад тільки як напій. Деякі пекарі додавали його до своїх виробів, але таких ласощів, як шоколадні плитки, ще не було.
У 1847 році сім’я Фрей – відомі торговці шоколадом – почала виготовляти твердий шоколад, який можна було їсти! Він виготовлявся із нагрітої суміші какао-порошку, масла, какао і цукру. І порошок, і масло какао отримували із бобів какао. Охолоджуючись, суміш ставала твердою.
Шоколадний бум
Перші шоколадні плитки робилися зі змішаного з цукром і спресованого порошку какао, тому вони були твердими й зернистими. Та шоколадні майстри не припиняли пошуку нових технологій, які покращували якість шоколаду.
· У 1853 році сім’я Фрей почала виготовляти шоколадні батончики.
· У 1879 році з’явився молочний шоколад.
· У 1912 році Жан Нейхауз придумав, як робити твердий шоколадний корпус, який
можна було наповнювати різними м’якими начинками.
Виробники шоколаду продовжують вигадувати нові види цукерок, і люди зараз їдять набагато більше шоколаду, ніж будь-коли.
Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити.. .
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.