1. уночі була гроза, а ранок видався ясний. 2. хвилина, і табун мов буря понесла. 3. билося серце, і грала кров,од передчуття чогось радісного. 4. схилилась над колискою мати ,і перші звуки колискової пісні музика рідної мови переливаються в її кровинку. 5. аркадій петрович щодня дивився на квітник, але тільки сьогодні він його зацікавив. 6. не вдержав старий запорожець непроханої сльози ,і покотилася вона на його сиву бороду. 7. попереду героїчна праця , і славні перемоги. 8. біля ніг її плещеться ,мре і мов питаючи в тривозі одна другу ,про щось найголовніше в світі хвиля хвилю доганяє. 9. може квіти зійдуть, і настане ще й для мене весела весна. 10. річка широка та глибока, а вода синя та чиста і котиться вона вдалечінь. 11. микола направив струни повів смичком ,і жалібна пісня розляглася по хаті. 12. після вечері микола взяв свиту й ліг спати на соломі ,але його не брав сон. 13. по узліссі на галявині зеленіє перший ряст ,і цвітуть проліски та сон-трава. 14. скоро уся долина і гори блищать вогнями, і разом з димом з землі здіймається вгору і пісня. 15. дощ пройшов ,і київ зеленіє. 16. на землі і в повітрі білів сніг, та манячили цупкі замерзлі стовбури дерев закурених снігом. 17. за вікнами глупа темінь, і мені стає так дивно на серці. 18. важкі хмари облягали небо ,й не було майже просвітку. 19. грався петрик із телятками, та дуже вже йому хотілося в панському садку погуляти. 20. потім двері грюкнули, і все стихло. 21. на ранок зірвався вітер, і небо заволокло сірими розпатланими хмарами. 22. навколо стояла вечорова тихість, а в ній поволі відбивались зорі. 23. тяжкий біль і ненависть одним корінням ,переплелися в душі дмитра,проте похилене чоло було спокійне. 24. сонце останній раз освітило землю та впало за гору. 25. спустився вечір та одразу похолоднішало. 26. за селом починався гай, і вузенька стежка вела через нього. 27. усе більше темніло і вітер все дужчав. 28. пройшла гроза і ніч промчала.
Нога людська не ступала - нікого не було, ніхто не ходив, не жив де-небудь; лихо не спить - воно завжди є, і ніколи не пропадає,потрібно його остерігатися; на душі коти шкребуть - погано на душі, біль, тривога, смуток; і за вухом не свербить - байдужість до всього, ні за кого не турбуватися; джмелі гудуть у голові - головний біль, запаморочення; пахне смаленим - відчуття що десь поблизу брехня і біда, погані задумки; крига скресла - певні зрушення в якійсь давній справі, роботі і т. ін. земля горить під ногами - скрутне становище у кого-небудь
1. уночі була гроза, а ранок видався ясний. 2. хвилина, і табун мов буря понесла. 3. билося серце, і грала кров,од передчуття чогось радісного. 4. схилилась над колискою мати ,і перші звуки колискової пісні музика рідної мови переливаються в її кровинку. 5. аркадій петрович щодня дивився на квітник, але тільки сьогодні він його зацікавив. 6. не вдержав старий запорожець непроханої сльози ,і покотилася вона на його сиву бороду. 7. попереду героїчна праця , і славні перемоги. 8. біля ніг її плещеться ,мре і мов питаючи в тривозі одна другу ,про щось найголовніше в світі хвиля хвилю доганяє. 9. може квіти зійдуть, і настане ще й для мене весела весна. 10. річка широка та глибока, а вода синя та чиста і котиться вона вдалечінь. 11. микола направив струни повів смичком ,і жалібна пісня розляглася по хаті. 12. після вечері микола взяв свиту й ліг спати на соломі ,але його не брав сон. 13. по узліссі на галявині зеленіє перший ряст ,і цвітуть проліски та сон-трава. 14. скоро уся долина і гори блищать вогнями, і разом з димом з землі здіймається вгору і пісня. 15. дощ пройшов ,і київ зеленіє. 16. на землі і в повітрі білів сніг, та манячили цупкі замерзлі стовбури дерев закурених снігом. 17. за вікнами глупа темінь, і мені стає так дивно на серці. 18. важкі хмари облягали небо ,й не було майже просвітку. 19. грався петрик із телятками, та дуже вже йому хотілося в панському садку погуляти. 20. потім двері грюкнули, і все стихло. 21. на ранок зірвався вітер, і небо заволокло сірими розпатланими хмарами. 22. навколо стояла вечорова тихість, а в ній поволі відбивались зорі. 23. тяжкий біль і ненависть одним корінням ,переплелися в душі дмитра,проте похилене чоло було спокійне. 24. сонце останній раз освітило землю та впало за гору. 25. спустився вечір та одразу похолоднішало. 26. за селом починався гай, і вузенька стежка вела через нього. 27. усе більше темніло і вітер все дужчав. 28. пройшла гроза і ніч промчала.