Духовність – це внутрішній світ людини, зв’язок людини з релігією.Головне завдання, яке стоїть перед суспільством у сфері духовного життя, полягає в тому, щоб створити умови для найповнішого освоєння людиною багатогранного потенціалу як української, так і світової духовності й культури. Надзвичайно важливо також створення умов для всебічної самореалізації духовно-культурного потенціалу, сутнісних сил людини, свого власного духовного світобачення і світосприйняття.духовна людина не обов’язково повинна належати до якоїсь релігії, для неї найголовніше — мати віру.Справді, серед людей панують різні погляди на духовність. Написано тисячі книжок про те, як розвинути духовність, але ті, хто їх читає, і далі відчувають порожнечу та замішання.Головним у духовній культурі особистості є активне, творче та відповідальне ставлення до життя - до природи, іншим, перед самим собою. Ознака духовної культури особистості - готовність особистості до самовіддачі та самовдосконалення.
Ір на тему: «Без минулого немає майбутнього»C дитинства нам говорили, що без минулого немає сьогодення, а без справжнього – не буде майбутнього. Однак, майбутнє неможливо створити тільки з сьогодення, нехай воно і вбере в себе щось з минулого. Тільки сукупність минулого і сьогодення є тією основою, на якій виростає майбутнє.Хтось скаже, що можна спробувати забути, викинути минуле і, задовольняючись сьогоденням, створити майбутнє. Звичайно, можна, проте, будь-яка спроба ігнорувати минуле рано чи пізно призведе до того, що це минуле нагадає про себе в тій чи іншій, часом несподіваній і незвичайній формі його прояви, в майбутньому, яке в момент такого нагадування вже стане справжнім. Нагадає в будь якій окремо взятій сфері, або в деякій сукупності сфер життєдіяльності людини. І яким буде це нагадування – корисним, чи ні, ніхто заздалегідь не знає.Хотілося б, звичайно, щоб сьогодення було корисним, але для цього треба або не забувати минуле, або, що правильніше в усіх відношеннях, будувати майбутнє з минулого і сьогодення! Та чи завжди ми готові будувати сучасне життя з минулого, а майбутнє – з минулого і сьогодення? Ні, далеко не завжди і далеко не кожен це зможе.Якби ми озиралися на минуле, порівнюючи його з сьогоденням, враховували і застосовували минуле, то не було б для нас багато чого з справжнього, та й, безсумнівно, в майбутньому, несподіваного. Зіткнувшись з цим, людина, що вона ігнорувала минуле в сьогоденні і не бачить великого значення минулого і сьогодення в майбутньому, починає розуміти , що це несподіване і зовсім не таке вже несподіване, а цілком закономірне і допустиме очікуване.І це ігнорування минулого і сьогодення відбувається в більшості випадків, не дивлячись на те, що людина зберігає віру в краще. Віру, реалізувати яку без урахування минулого в сьогоденні, і минулого і сьогодення в майбутньому неможливо.Так чому ж таке відбувається? Чи тільки тому, що людина не звикла попередньо докладно аналізувати, вона сильна «заднім розумом», та й багато чого залежить від морально-психологічного настрою людини. Морально-психологічного настрою, що знаходить своє втілення з до обраного людиною власного волевиявлення в його практичній, головним чином, творчій діяльності.А може бути таке відбувається тому, що не людина не звикла докладно аналізувати, сприймати все за «чисту монету». Або не виховали у неї вроджену звичку, перш ніж щось зробити, докладно все зважити, і тільки зрозумівши і усвідомивши (саме зрозумівши і усвідомивши!), приступити до дій.Приклади того, що без минулого немає майбутнього, можна знайти в історії багатьох народів і країн. В історичних та літературних творів існує досить багато прикладів того, як наші предки доводили своє життя та життя своїх співвітчизників до краю. Обернувшись назад, у минуле, вони б мали змогу уникнути багатьох, дуже великих помилок, які мали трагічні наслідки для нашого народу.
