Мова є скарбницею нашого народу, мова є однією із складових життя любої людини, мова – це запорука нашого духовного розвитку та духовного розвитку нашого суспільства.
«Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих — рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа».
(М. Рильський)
Серед оточуючих нас людей ми зустрічаємо чоловіків і жінок з різним рівнем культури поведінки, культури мови. Ці люди по-різному ставляться до того, як вони розмовляють і до того, як розмовляють з ними. Одні розуміють велике значенні слова у повсякденному житті, тому плекають рідну мову і дбають про неї, невпинно збагачують свій словниковий запас, покращують фразеологію та й взагалі, підвищують свій культурний рівень та рівень спілкування з іншими. Як що послухати таку людину, будь-яка розповідь з її вуст буде звучати як музика – настільки багата, барвиста, пересипана дотепами, прислів’ями і народними приказками його мова. Така мова завжди виблискує, начебто мерехтливі різнокольорові перли. Та є навіть малоосвічені люди, які настільки талановиті, що відчувають слово душею і від природи мають дуже тонке почуття рідної мови. Такі люди, частіше усього – талановиті оповідачі та казкарі.
Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
(М. Рильський)
Однак, на превеликий жаль, є досить освічені люди, які зовсім не дбають про рідну мову. Вони розмовляють суржиком, не стежать за чистотою своїх розмов, неохайно та недоречно використовують слова, нехтуючи мовою своїх предків. Такі люди можуть мати декілька вищих освіт, але насправді освіченими людьми їх ніяк не назвеш, як не назвеш їх і культурними. Своїм невважливим ставленням до рідної мови такі люди виявляють духовну неповноцінність, байдужість до своєї мови, до свого народу, до оточуючих людей. Крім того, неповага до рідної мови – це неповага до минулого своєї країни, до її сучасного та майбутнього. І таким ставленням люди самі провокують неповажне ставлення з боку своїх нащадків та їх байдужість до себе. Нажаль, таких людей, які не поважають рідну мову, які не вміють користуватися нею, в сучасному суспільстві досить багато. Але вони не є повноцінними членами цього суспільства. Такі люди зовсім не розуміють історичного процесу та значення в цьому процесі мови, без якої будь-який процес взагалі був би просто не можливий.
В багатовіковій історії нашої країни не було жодного видатного письменника чи поета, який би не висловлював любов до рідної мови, який би не покладав на неї великих надій, бо доля нашого народу нерозривна з долею його мови. Тому не слід нехтувати важливістю живого слова, треба добре вивчати рідну мову та постійно підвищувати свій мовний та культурний рівень, бо лише при таких умовах кожен з нас зможе стати повноправним членом сучасного суспільства
«» (от греч. oikos — дом, хозяйство, и nomos — правило, знание) буквально — знание о ведении дома, хозяйства, в современном языке имеет несколько значений: как хозяйство — система хозяйствования, включающая отрасли материального производства (промышленность, сельское хозяйство, транспорт и т. д.) и нематериальной сферы (образование, культура, здравоохранение и т. обеспечивающая общество материальными и нематериальными благами. как наука — это наука, которая исследует, как люди в условиях ограниченности ресурсов удовлетворяют постоянно растущие потребности. основные вопросы : что производить? как производить? для кого производить? основная проблема — удовлетворение неограниченных (постоянно растущих) потребностей людей за счет ограниченных ресурсов. потребность — это необходимость в чём-либо для поддержания и развития жизнедеятельности личности и общества в целом. потребности могут возникать и изменяться как под влиянием внутренних побудительных мотивов, так и под внешним воздействием. они становятся побудительным мотивом деятельности. средства, с которых удовлетворяются потребности, называются благами. блага — это средства, необходимые для удовлетворения потребностей людей и имеющиеся в распоряжении общества в ограниченном количестве. ключевыми понятиями производства являются понятия «товар» и «услуга». товар — продукт труда, произведённый для продажи на рынке. услуга — результат полезной деятельности предприятий (организаций) и отдельных лиц, направленный на удовлетворение определённых потребностей населения и общества. комплексное изучение деятельности человека порождает целостную систему наук и теорию как её основную часть, которая на западе чаще всего именуется «». — это совокупность конкретных дисциплин, таких как промышленности, сельского хозяйства, труда, финансы и кредит, статистика и . структура производства: производство — это процесс создания благ и услуг, которые выступают исходным пунктом деятельности. распределение — это разделение произведённого продукта, дохода между участвующими в его производстве. обмен — это процесс, в котором взамен произведённого продукта люди получают деньги или другой продукт. потребление — заключительная стадия производства, в процессе которой произведённый продукт используется (потребление предметов длительного пользования) или уничтожается (потребление продовольствия). сферы производства, распределения, обмена и потребления как фазы единого процесса производства не только следуют друг за другом, но и взаимопроникают друг в друга. в целом производство — это деятельность общества, направленная на удовлетворение своих потребностей. как система общественного производства:
Объяснение:
Мова є скарбницею нашого народу, мова є однією із складових життя любої людини, мова – це запорука нашого духовного розвитку та духовного розвитку нашого суспільства.
«Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих — рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа».
(М. Рильський)
Серед оточуючих нас людей ми зустрічаємо чоловіків і жінок з різним рівнем культури поведінки, культури мови. Ці люди по-різному ставляться до того, як вони розмовляють і до того, як розмовляють з ними. Одні розуміють велике значенні слова у повсякденному житті, тому плекають рідну мову і дбають про неї, невпинно збагачують свій словниковий запас, покращують фразеологію та й взагалі, підвищують свій культурний рівень та рівень спілкування з іншими. Як що послухати таку людину, будь-яка розповідь з її вуст буде звучати як музика – настільки багата, барвиста, пересипана дотепами, прислів’ями і народними приказками його мова. Така мова завжди виблискує, начебто мерехтливі різнокольорові перли. Та є навіть малоосвічені люди, які настільки талановиті, що відчувають слово душею і від природи мають дуже тонке почуття рідної мови. Такі люди, частіше усього – талановиті оповідачі та казкарі.
Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
(М. Рильський)
Однак, на превеликий жаль, є досить освічені люди, які зовсім не дбають про рідну мову. Вони розмовляють суржиком, не стежать за чистотою своїх розмов, неохайно та недоречно використовують слова, нехтуючи мовою своїх предків. Такі люди можуть мати декілька вищих освіт, але насправді освіченими людьми їх ніяк не назвеш, як не назвеш їх і культурними. Своїм невважливим ставленням до рідної мови такі люди виявляють духовну неповноцінність, байдужість до своєї мови, до свого народу, до оточуючих людей. Крім того, неповага до рідної мови – це неповага до минулого своєї країни, до її сучасного та майбутнього. І таким ставленням люди самі провокують неповажне ставлення з боку своїх нащадків та їх байдужість до себе. Нажаль, таких людей, які не поважають рідну мову, які не вміють користуватися нею, в сучасному суспільстві досить багато. Але вони не є повноцінними членами цього суспільства. Такі люди зовсім не розуміють історичного процесу та значення в цьому процесі мови, без якої будь-який процес взагалі був би просто не можливий.
В багатовіковій історії нашої країни не було жодного видатного письменника чи поета, який би не висловлював любов до рідної мови, який би не покладав на неї великих надій, бо доля нашого народу нерозривна з долею його мови. Тому не слід нехтувати важливістю живого слова, треба добре вивчати рідну мову та постійно підвищувати свій мовний та культурний рівень, бо лише при таких умовах кожен з нас зможе стати повноправним членом сучасного суспільства
Не бійтесь заглядати у словник:
Й е пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля.
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
(М. Рильський)