Яне я не люблю осінь! тому що з осінью приходить розчарування і сум. ось-ось ще ми купались у променях сонечка: )так я мабуть люблю сонце: )а вже йдеш по пустинним алеям,під ногами сухе листя-це чарівна краса,але сумна…ти розумієш,що все заради чього ти жив літом і весною,во все, що ти вірив пішло з ними! я не люблю брехню! мабуть-це саме страшне, коли тебе обманює близька людина. брехня не робить людину краще, вона заплутує тебе! очі-це те що саме правдиве у людини. по ним я завжди побачу правду.. вони дзеркальне відображення душі! я не люблю, коли плюють у душу! тому мало кому ії відчіняю. коли ти відчиняєш душу ти перетворюєшся на безпомічного, беззахистного і багато хто користується цим. люди злі. я зрозуміла це, на помилках вчишся, але від цього не менш боляче, бо душевні рани не загоюються! не головне, що я не люблю, а саме головне, що я люблю життя
Був колись собі такий великий характерник шевченко, та такий, гір з ним ніхто не міг зрівнятися, їздив він, кажуть, скрізь по світу та збирав від панів різні листи — бумаги. кажуть, що як умер він, то його в домовині звідкілясь здалека в україну, бо як умирав, то сказав, щоб поховали в степу на могилі, нібито в ріднім краю. от його до тієї розкопаної могили, де коло зорового шляху стали здіймати з воза домовину, та й не здіймуть — така важка. що не робили, ніяк не здіймуть, та мусили прикликати з села двадцять чесних дівок, та аж ті зняли її. але ж як розкрили її, то вона була повна різних бумаг, а його самого не було: та так її з тими бумагами закопали. кажуть, що після хтось-то хотів ту могилу розкопати та забрати списи, бо з ними можна було б одібрати назад у людей ту землю, що у панів забрали після панщини, та у того чоловіка відібрало руки і ноги, то він і покинув докопувати. та шевченко цей дуже клопотався за людей, що робили у панів панщину, і дуже домагався за них у царя, щоб той дав їм волю. а цар все-таки волі не дав. от раз він приходить до царя, його впустили в палати. ввійшовши в палати, він хап за шапку та об землю трах, та й каже тоді цареві: — оце тільки й твоєї землі, що під моєю шапкою, а над всією землею пани царюють! весь світ я їздив, а ніде не бачив, щоб так було гірко та важко жити людям, як в твоїм царстві.
