Був теплий день.Я йшла ,як завжди з друзями на прогулянку...ми жартували ,сміялись...Раптом я повернула голову на сигнал авто,яке попереджало про небезпеку...на узбіччі дороги сиділа дівчинка,Але це була незвичайна дівчинка.Маленька,худорлява,брудна зі скуйовджиним волоссям і обличчям,на якому читалося втомлення і смуток...ми разом з друзями завмерли від болю.Вона двома ручками стискала окраєць хліба,мабуть,який дав хтось с прохожихВона так обережно його тримала,як самий найцінніший скарб...До неї підійшло цуценя, таке саме занебане,як і вона і почало горнутися до ніг.Мала подивилася на хліб,потім на цуценя...І віддала йому той єдиний шматок,що був у неї...
Я не втрималась и заплакала.Мі з друзями підійшли до неї і відняли з пилу...А потім повели до кафе...Вона розповіла нам,що її мати п.є,вітчим знущаеться и вона втікає з дому,щоб побути на самоті...Я їй дала трохи грошей і попросила залиши свою адресу
пізніше я дізналася,що батьків позбавили батьківських прав,а дитину відправили до інтернату...На щастя вдача схилила над нею голову.Її удосерила сімейна пара,яка пізніше купила квартиту а нашому будинку.Коли ми випадково зустрілися,я її не впізнала.Вона буда красуня.коли вона мене побачила,то побігла до мене і сказала,що я її добра фея.Я заплакала.Ми з нею стали подругами і я їй подарувала цуценя
Це справжня історія з мого життя,але якщо хочеш,можеш іі використати)))
Моє життя зповнене яскравими та незабутніми подіями.Але є один випадок,який я ніколи не забуду.
Якось,літнім вечором я гуляла по парку.Людей було вже мало,бо багато людей в цей час сплять.Раптом,я побачила маленького песика.Він бігав по парку,був такий брудний.Я подивилася довкола.Нікого не було.Песик дивився в мої очі і ніби просив,щоб я забрала його до себе.Він терся об мене,скиглив.Це хтось викинув його на вулицю маленького.На вигляд йому було місяці 3.Я не змогла встояти.З тих пір пес жеве у мене.Я назвала його Щасливчик.Кожного дня від радіє мені.Я люблю його,а він мене
в
Объяснение:
який наказ?
відступати