Вишивати візерунки на одежі - це давня традиція українського народу. Українці вірили, що духи зла та добра існують навкруги і можуть впливати на людину. Оскільки українці поклонялися природним стихіям, то вони відтворювали природу у візерунках - сонце, квіти слугували для них оберегом від злих духів. Вишивали завжди на грудях, на руках, біля шиї, для того, щоб захистити душу людини та інші її відчуття.
Для того щоб краще дізнатися, можно пошукати в інтернеті інформацію, там її багато. Зокрема у Галини Лозко "Українська культура" або просто ввести "Українська вишиванка".
Слово "вишиванка" я розумію, як річ прикрашену за до давнього мистецтва вишивання нитками. Зазвичай вишивки здійснюються традиційними кольорами: червоним і чорним (інколи синім) на одязі та рушниках. Це дуже клопітка робота, яка вимагає великого терпіння і певних навичок. Вона високо цінується в народі і вважається за оберег, тому що під час вишивання людина вкладає свою любов, добро, надію в маленькі візеруночки, які потім повинні оберігати її від зла та нещасть. Дуже пошириним звичаєм є дарувати вишитий рушник на весілля (під час вінчання ним зв"язують руки молодих для того, щоб доля їх не розсварила)Ⓐ.