В смысле, что какие б не были люди, со своими изьянами, но когда это семья - это нечто большее, главное, святое. Поддержка, где тебя поймут и просят, где тебя любят.
Ну моё мнение таково. :)
Чому потрібно вивчати іноземну мову
Знання декількох мов, крім своєї рідної, вважаю за необхідне. І чим більше людина знає мов, тим більше в неї можливостей. Деякі люди вивчають мови тому, що їм потрібно це для роботи, інші подорожують за кордоном. Усі, хто знають багато іноземних мов, можуть розмовляти з людьми з інших країн, читати твори закордонних авторів, що робить ширшим світогляд.
У наші дні іноземні мови відіграють велику роль: ми живемо в такий час, коли дедалі ширше розвиваються зв'язки з різними країнами і народами.
З усіх світових мов я виділяю англійську. Вона стала найважливішою мовою світу, мовою політичних, наукових і торговельних відносин. Це мова комп'ютерних технологій. Багато наукової літератури написано англійською мовою. Кожному кваліфікованому фахівцю потрібно знати цю мову.
Вивчення іноземних мов — нелегка справа. Це тривалий процес, який вимагає багато часу і зусиль.
Але я хочу сказати ще й про інше.
Чи треба знати мову того середовища, у якому ти живеш? Чи потрібна росіянину українська мова, якщо він живе в Україні (і зовсім не тому, що українська мова — державна), українцю і росіянину, що живуть, скажімо, в Узбекистані, Латвії або Молдови, узбецька, латиська або молдавська? Я вважаю: безумовно, неодмінно.
Це й повага до народу, поруч з яким живеш, і просто життєва необхідність. Усяка мова цікава. Знання декількох мов дає можливість краще зрозуміти себе і навколишній світ.
Объяснение:
За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.
I відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя; голова, сирота, убивця.
II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та із закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;
б) іменники середн. роду із закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники всіх родів із суфіксами згрубілості -ищ-е, -иськ-о: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько (від свекруха).
III відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер-.
IV відміна: іменники середн. роду:
а) із закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат-, -ят-: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);
б) із закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).
Объяснение:
Поставь лучший ответ
Типо мы не идеальны и можем ошибаться и это нормально