1. Жартуй, жартуй, та не смійся. - Коли людина жартує, вважається неправильним, якщо вона сміятиметься над своїми ж жартами.
2. Від теплого слова і лід розмерзається. - Якщо людина скаже щось приємне, то це завжди буде мати лише позитивні наслідки, гірше точно не стане.
3. Добре ласкаве слово краще м’якого пирога. - Іноді краще сказати щось приємне, ніж зробити щось приємне, бо слова - це те, що надходить від душі.
4. Слухай багато, а говори мало. - Краще більше слухати, тоді більше будеш знати, а от багато базікати без діла ніколи не вважалося ознакою розумної людини.
5. Хто мовчить, той трьох навчить. - Так само, як і 4 прислів'я, завжди більше цінується людина, здатна у потрібний момент промовчати.
6. Умієш говорити — умій слухати. - Якщо ви хочете, щоб вас завжди уважно слухали, то ви маєте слухати так само дуже уважно та запам'ятовувати, що вам кажуть.
7. Шабля ранить тіло, а слово — душу. - Якщо ви скажете щось неприємне, щоб зганьбити чи образити людину, то вона може отримати душевну травму та почуватися себе неприємно. Це не є етичним та ніколи не вважалося.
8. Яка головонька, така й розмовонька. - Чим розумніша та більш розвинена інтелектуально людина, тим насиченішою та більш конкретною та продуктивною буде будь-яка співбесіда, в якій вона візьме участь.
Коли я думаю про те, що багато наших співвітчизників соромляться розмовляти рідною українською мовою, а то й зовсім її не знають, мені становиться соромно и боляче. Боляче за невважливе ставлення до рідної мови, до мови, яка заслужено вважається однією з самих милозвучних у світі.
Соромно за те, що поводимося ми з батьківською мовою по дикунські, користуючись нею лише у крайніх випадках. Звернувшись до світової історії, можна побачити, що навіть стародавні народи ніколи не замислювались над тим, якою мовою їм розмовляти – своєю рідною, чи мовою сусідніх народів.