Ми з моєю сім'єю поїхали на відпочинок. Моя мама з бабусею спекли пиріжки нам в дорогу. Ми вирішили поїхати на озеро. Тато з дідусем пішли ловити рибу, а бабуся гала за тим як ми з сестрою грали в хованки. Мама думала що вона буде готувати з риби. Ми грали з сестрою і раптом щнайшли малееького їжака. Я злякалась, а сестра віднесла його обережно до нас. Всі з цікавістю роздивлялись тваринку, але незабаром прийшли татко і дідусь з величезною рибою. Ми відпустили їжака і мама з бабусею вщялись за приготування риби. Риба була дуже смачною. Ми так захопитись іграми що не замітили як стемніло. Мені дуже сподобалось як ми провели час на озері.
Відповідь:
Люди стояли півколом біля призьби. Серед гурту сидів сліпий кобзар, біля нього примостився хлопчик. Сухими руками кобзар перебирав струни почорнілої від давності кобзи. У пісні мовилося, як варив козак пиво. Хто тільки не приходив його пити! Був турчин, був татарин, заходив шляхтич. Усі лежать мертві з тяжкого похмілля. А козацька шабля, вкрита іржею, висить у коморі. Нікому витягнути її з піхов та вияснити гартовану сталь. Пісня хвилювала, тривожила. З такою піснею, навічно в серце вкарбованою, можна піти й на смерть. (За Ю.Мушкетиком; 80 сл.)
Пояснення:
виділені жирним шрифтом дієприкметникові звороти