Мені здається, що восьме березня це справжній початок весни. Ось уже котрий рік поспіль я помічаю, що після цього свята на вулиці теплішає і сонечко починає радісно пригрівати. Восьмого березня у всіх гарний настрій, всі жінки ходять по вулиці з букетами і щасливими посмішками. Вдома ми всією родиною вітаємо нашу маму, вручаючи їй красиві квіти, а тато дарує подарунки їй і мені теж. Адже це і моє свято теж. А одного разу на 8 березня ми таємно виростили в горщику тюльпан спеціально для мами.
Міжнародний жіночий день ми святкуємо не тільки вдома, але і в школі з хлопцями і вчителями. Заздалегідь всім класом ми готуємо справжнє свято, складаємо поздоровлення для жінок вчителів. Одного разу ми вирішили для кожної нашої вчительки зробити листівку своїми руками. На уроці праці ми попросили вчителя до нам зробити вітальні послання, і робота закипіла. Святковий сюрприз вдався, ніхто з шкільних вчителів не очікував від нас подарунка, і їх щира радість була нам дуже приємна.
Хлопчики з нашого класу щороку намагаються здивувати нас і це у них добре виходить. Напевно, у виборі подарунка їм допомагають мами, але їх щирі побажання в цей весняний день дуже подобаються всім дівчаткам. А мені до душі згуртованість нашого класу, коли ми разом придумуємо сценарій для весняного свята. Адже потрібно, щоб конкурси сподобалися і дівчаткам і хлопчикам і щоб не нудьгували ні ті, ні інші. У такі моменти ми часто сперечаємося, але завжди знаходимо відповідне рішення.
Восьмого березня ми влаштовуємо невеликий концерт, показуючи свої найкращі вміння. Хтось із хлопців гарно співає, хтось танцює, показує фокуси або всім класом ми розігруємо святковий спектакль перед глядачами. Задовго до 8 березня після уроків ми репетируємо всі сценки, щоб наша шкільна прем'єра користувалася успіхом. Для святкової постановки ми завжди вибираємо радісний і веселий сюжет, щоб при цьому кожному з хлопців дісталася нехай невелика, але все-таки своя роль.
З дівчатками з нашого класу на працях напередодні 8 березня ми готуємо смачний святковий пиріг з джемом і яблуками. А потім за мо хлопчиків і разом бенкеті, пригощаємо їх чаєм і свіжою випічкою. У цей передсвятковий день я і мої подружки вбираємося і робимо гарні зачіски. У школі на святі багато ошатних дівчаток, адже кожній хочеться бути най-най красивою. Восьме березня завжди приносить нам гарний настрій, і залишає тільки радісні спогади. Саме тому я щороку дуже чекаю цей чудовий і красивий свято.
Микола Вороний — талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю.Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. У Галицько-Волинському літописі він знайшов один факт, який його дуже зацікавив. Князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана. Оточений пошаною й увагою, хлопчик швидко забув рідний край, свої звичаї. А старий хан сумує за сином і, щоб повернути його, споряджає до Києва посланця, щоб той нагадав юнакові про його край, рід і умовив повернутися назад. Та не схотів той ні слухати, ні повертатися. «І дав йому Ор зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». Т прийшов у землю свою», — говориться в Іпатському літописі. Саме ці слова автор виніс у епіграф, передавши почуття людини, яка забула рідний край, та вказавши на можливість відновлення любові до рідного краю.
Знаю точно что 4 и 5 -Б
Объяснение: