хитрий та прикрий, скрипів”. “Він жив у тій домівці, що колись належала його покійному товаришу. Це був ряд темних кімнат у здоровенному домі, що стояв у самому кінці маленького двора, де йому було дуже тісно” “Холодний іній лежав у Скруджа на голові, на бровах, на сухім підборідді. Скрудж всюди носив із собою той холод; в найгарячіші дні він морозив ним свою контору і не давав їй нагрітися хоч би на один градус на Різдво”. “Злива, град, сніг, сльота мали тільки одну кращу за нього прикмету – вони бувають часом щедріші, ніж Скрудж”.
Не було вітру жорстокішого за Скруджа, снігу впертішого, дощу такого невблаганного, як Скрудж”.
Риси характеру Скруджа:
Захланність (жадібність)
– Історія з коминком писаря.
– “Скрудж любив гроші й темряву, бо темрява – річ дешева”.
Обмеженість:
– “Як ти можеш думати про таку дурну річ, як Різдво? Ти вбогий…”
– “Єдиною доброю, корисною справою було те, що Скрудж зоставив ім’я Марлея на вивісці, тим самим лишивши пам’ять про нього”.
Дитинство Ебенезера Скруджа:
– Самотній хлопчик, покинутий своїми батьками.
– Забутий, як бувало
завжди на Різдво.
– Хлопець знов тут сам, бо всі інші пороз’їздились додому на веселі святки.
– Він ходив сам-один сумний по кімнаті.
Молодість Скруджа:
– “Обличчя його ще не вражало грубими та неприємними рисами, як це було пізніше, але вже мало ознаки заклопотаності та скупості. В очах у нього був якийсь неспокійний заздрий вираз, і той вираз виявляв, які почуття пустили в Скруджеві коріння, маючи розростися страшенно”.
– “Всі ваші величні почуття потроху пожерла охота наживати гроші, вона зовсім опанувала вами”.
Ставлення до людей: – “Скрудж був страшилом для всієї сім’ї Боба Кретчита”
– “Ніхто ніколи не говорив про щось із Скруджем, але йому навіть подобалося протовплюватися дорогами людського життя, нехтуючи людським співчуттям”.
– “Зло, що він робить, карає його самого”.
– “Мені його шкода, я не міг би на нього гніватися, хоч бий хотів”.
– “Він сам од себе одбирає втіху”.
Старість:
– “Його похорон буде дуже сумний, я не знаю жодного чоловіка, що пішов би туди з власної волі”.
– “Які могли у нього бути спогади? Скаредність, здирство, жорстокість і клопіт про наживу”.
Здатність до змін:
– “Я спокутую минуле теперішнім і майбутнім”.
Закінчення:
– “Скрудж став таким добрим другом, добрим господарем і доброю людиною, що навряд чи й був другийй1 такий у доброму старому Лондоні або у якому іншому доброму старому місті в доброму старому світі”.
Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут
хитрий та прикрий, скрипів”. “Він жив у тій домівці, що колись належала його покійному товаришу. Це був ряд темних кімнат у здоровенному домі, що стояв у самому кінці маленького двора, де йому було дуже тісно” “Холодний іній лежав у Скруджа на голові, на бровах, на сухім підборідді. Скрудж всюди носив із собою той холод; в найгарячіші дні він морозив ним свою контору і не давав їй нагрітися хоч би на один градус на Різдво”. “Злива, град, сніг, сльота мали тільки одну кращу за нього прикмету – вони бувають часом щедріші, ніж Скрудж”.
Не було вітру жорстокішого за Скруджа, снігу впертішого, дощу такого невблаганного, як Скрудж”.
Риси характеру Скруджа:
Захланність (жадібність)
– Історія з коминком писаря.
– “Скрудж любив гроші й темряву, бо темрява – річ дешева”.
Обмеженість:
– “Як ти можеш думати про таку дурну річ, як Різдво? Ти вбогий…”
– “Єдиною доброю, корисною справою було те, що Скрудж зоставив ім’я Марлея на вивісці, тим самим лишивши пам’ять про нього”.
Дитинство Ебенезера Скруджа:
– Самотній хлопчик, покинутий своїми батьками.
– Забутий, як бувало
завжди на Різдво.
– Хлопець знов тут сам, бо всі інші пороз’їздились додому на веселі святки.
– Він ходив сам-один сумний по кімнаті.
Молодість Скруджа:
– “Обличчя його ще не вражало грубими та неприємними рисами, як це було пізніше, але вже мало ознаки заклопотаності та скупості. В очах у нього був якийсь неспокійний заздрий вираз, і той вираз виявляв, які почуття пустили в Скруджеві коріння, маючи розростися страшенно”.
– “Всі ваші величні почуття потроху пожерла охота наживати гроші, вона зовсім опанувала вами”.
Ставлення до людей: – “Скрудж був страшилом для всієї сім’ї Боба Кретчита”
– “Ніхто ніколи не говорив про щось із Скруджем, але йому навіть подобалося протовплюватися дорогами людського життя, нехтуючи людським співчуттям”.
– “Зло, що він робить, карає його самого”.
– “Мені його шкода, я не міг би на нього гніватися, хоч бий хотів”.
– “Він сам од себе одбирає втіху”.
Старість:
– “Його похорон буде дуже сумний, я не знаю жодного чоловіка, що пішов би туди з власної волі”.
– “Які могли у нього бути спогади? Скаредність, здирство, жорстокість і клопіт про наживу”.
Здатність до змін:
– “Я спокутую минуле теперішнім і майбутнім”.
Закінчення:
– “Скрудж став таким добрим другом, добрим господарем і доброю людиною, що навряд чи й був другийй1 такий у доброму старому Лондоні або у якому іншому доброму старому місті в доброму старому світі”.