М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Прочитайте тексти й виконайте завдання. Знайдіть у поданих текстах
омоніми й визначте їхній тип, запишіть їх у зошити.
І. Одразу ж за нашою вулицею стоять, як Дунай, молоді коноплі й
соняшники, за ними темно виткнулася церковця, ще далі, біля самого неба,
диркає деркач, а в небі виблискує Віз. Він зовсім був би подібний до
звичайного земного воза, аби хтось начепив на нього колеса, хоча б
змайстровані дідусем (За М. Стельмахом).
ІІ. Марiя Андрiївна почала диктувати. Усього першого диктанту я вже
не пригадую, але пам’ятаю одну його фразу дуже добре. Диктувала
росiйською мовою, бо шкiл з вивченням предметів українською мовою за
царя в Українi не було. Ось проказала Марiя Андрiївна: «По полю ехала с
господами коляска, запряжённая четвериком великолепных лошадей. За ко
ляской бежала и лаяла собачка испанской породы». Учителька прочитала це
саме й удруге...
Ми зашелестiли зошитами, зашарудiли перами.
На другий день Марiя Андрiївна принесла нашi перевiренi зошити.
Вона почала говорити про те, що написали ми перший диктант не дуже,
сказати, вдало, помилок багатенько, а коли згадала про ту коляску з
господами та із собачкою «испанской породы», не витримала, зайшлася
веселим смiхом, смiх перейшов у кашель, з очей полилися сльози, i вона вже впала в крiсло, витирала сльози, реготала й кашляла...
— Ну що ви понаписували?! О Господи! I де ви таке чули? — Ми
понаїжачувалися... — Вас шiстнадцять учнiв, i п’ятнадцять з вас
понаписувало: «...За коляской бежала и лаялася собачка из панской

породы»... Де ви чули, що є на свiтi собаки панської чи непанської породи та
щоб вони лаялися? Порода «испанская», є така держава — Iспанiя, а собаки
не лаються, а «лают», по-нашому — «гавкають». Зрозумiв? — запитала вона
мене.
— Та не дуже, Марiє Андрiївно! Я собi думав: пани їдуть, то й собака в
них панської породи, батько часто говорять, що їх пан і бариня лають, я й
думав, що коли пани лаються, то й собаки їхнi не кращi за них i теж
лаються... (За Остапом Вишнею).

👇
Открыть все ответы
Ответ:
Erkina000
Erkina000
07.07.2021
Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?

Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники (докладніше у розділі «Синтаксис»). Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.
4,7(68 оценок)
Ответ:
ostapenkonatasha
ostapenkonatasha
07.07.2021
На смак часник гіркий, але корисний. А цукерка смачна, але шкідлива:)

Я вважаю, що цим висловом Г. Сковорода намагався довести до людей, що інших треба сприймати не по зовнішньому вигляду, а по їх душевним та моральним якостям. Те ж саме можна сказати і про будь-які неживі речі. Адже, наприклад, звичайна пігулка, гірка на смак, у деяких випадках може врятувати людині життя, а багато смертельно небезпечних сумішей мають приємний запах і смак. Таких прикладів з нашого життя можна привести безліч. І тому я вважаю, що треба не забувати крилатий вислів «Не все те отрута, що неприємне на смак» і частіше замислюватися над тим, з чим, або з ким ти маєш справу.
4,6(67 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ