Чисто моя думка
-Ти бачила вчора телешоу на Новому каналі?
-Яке?
-"Київ вдень та вночі"
-Ой, та в цих телешоу як і в серіалі- все драматизують, все вирішує акторська гра.
-Чого ти так думаєш?
-А який би дурень на камеру так говорив би. Там сценарії, зйомки, обробка.
-Ой не хочеш- не вірь! Я от сама виросту і піду на якесь шоу! Тоді побачимо!
-Тебе просто не візьмуть.
-Чого це?
-Мало в тобі акторської гри. Тим більше вони сльози препаратом якимось роблять, а в тебе алергія.
-Не треба дров в вогонь підкидать! Я говорю що все по справжньому, значить так!
-До нас доречі скоро в місто вони завітають. От і побачиш як там режисер кричить "Ти чому не по сценарію!"
-Ну от приїдуть і я тобі доведу що всі емоції справжні!
Дійсно, без мови народ — ніщо. Як важко відчувати себе чужим у рідній стороні, тому що забув свою мову. Тоді тебе ніхто не привітає, не назве своїм товаришем, не благословить. А це схоже на смерть, повільну смерть серед близьких тобі людей. Тільки та людина, яка вчить, любить рідну мову, має право називатися Людиною, має право бути серед тих, кого любить, адже вони цінують українську мову і намагаються передати у спадок своїм нащадкам велику, непохитну любов до рідного слова.
Объяснение: