Может пересказать рассказ своими словами
“Людина" — таке знайоме слово. Як часто ми Чуємо: "Ось народилася ще одна людина", "Він буде великою людиною", "Оце так людина!" і не замислюємося, що ж насправді криється за цими виразами.
Хтось сказав: "Новонароджений схожий на чистий аркуш паперу". Він ніякий — ні гарний, ні поганий. Але ось питання: звідки ж беруться негідники, з кого виростають благородні люди? І чи всі мають право називатися людиною?
Я вважаю, що людина сама формує свою особистість. І найвищих форм підлості, так само як і благородства, людина може досягти сама саме тому, що вона людина. І їй самій необхідно обрати свій життєвий шлях. Тільки треба пам'ятати, що, на відміну від написаного на аркуші чистого паперу, вчинки людини не можна викреслити чи виправити.
Ми говоримо "зла людина" і "добра людина". Отже, всі — люди? Але ж ні, існує ще таке слово, як "людяність". І вже зла людина ніяк не може бути гуманною. А гуманність — це і щирість, і чесність, і порядність, і вихованість. Людина, що має такі риси, поєднує в собі духовне багатство, високу моральність і виявляє себе як неповторна індивідуальність.
Тож з погляду біології всі ми можемо називатися людьми. А от чи кожен гідний називатися людиною з погляду моралі?
Над цим запитанням повинен замислитися кожен.
«Улюбленi пiснi моєï мами»
Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. Це різні народні колискові та багато сучасних пісень. Багато з них пам'ятає й досі. Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю — яка ж красива природа в наший рідній Україні.
А більше всього мені подобається мамин голос — тихий, сумний, рідний. І я відразу хочу їй чимось до або її втішити. Адже вона — моя найрідніша людина!
Объяснение: