1 "Поклади ручку!"- сказала менi вчителька. Вчителька сказала менi,щоб я поклав ручку. 2 "Привiт",- привiталась зi мною Карина. Карина привiталась зi мной. 3 "Ты кохаэш мене?"- спитала дiвчина свого хлопця. Дiвчина спитала схого хлопця, чи кохаэт вiн ii. 4 "Ти так менi набрид,- прокричала мати синовi.- Зроби, нарештi, уроки!" Мати прокричала синовi, щоб вiн робив уроки. 5 "Рома такий добрий ла Оля подрузi.- Вiн так менi подобаэться". Оля ла подрузi, що ii подобаэться Рома. Сорьки за э и i, ибо у меня только русская клава.
Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
Вчителька сказала менi,щоб я поклав ручку.
2 "Привiт",- привiталась зi мною Карина.
Карина привiталась зi мной.
3 "Ты кохаэш мене?"- спитала дiвчина свого хлопця.
Дiвчина спитала схого хлопця, чи кохаэт вiн ii.
4 "Ти так менi набрид,- прокричала мати синовi.- Зроби, нарештi, уроки!"
Мати прокричала синовi, щоб вiн робив уроки.
5 "Рома такий добрий ла Оля подрузi.- Вiн так менi подобаэться".
Оля ла подрузi, що ii подобаэться Рома.
Сорьки за э и i, ибо у меня только русская клава.