Вибірковий диктант. Виписати фразеологізми, пояснити їхнє значення (для зручності фразеологізми виділяємо уривок ще двічі, усно його переказати, використовуючи виписані фразеологізми.
Моя величальна працелюбам великим, вони ніколи не переведуться на нашій землі. Вони, здається, не головами, а руками думають. Їхня думка називається то спеченим хлібом, то вишитою сорочкою, то іншою гарною справою. Ніколи вони задніх не пасуть, а тільки перед ведуть, вони не шукають осмаленого вовка, ловлять його самі. Ручаї поту з них цебенять усе життя, розливаються струмками, а далі річками, а потім Дніпром.
А ще моя величальна – чесним і совісливим, які заради свого доброго імені здатні багатство пустити за вітром, у вогні горіти і у воді тонути. Бо самою долею їм так судилося, щоб оберігали і шанували найдорожчий спадок, який їм від предків дістався. Це – честь і совість. Цей спадок вони мають зоставити дітям своїм, нащадкам далеким, аби честь і совість ніколи не переводилися серед народу.
Объяснение:
Посеред кімнати — дубовий старовинний стіл. Він квадратовий, а столішни-ця викладена мозаїкою з елементів, зроблених із дерев різних порід. Стіл спирається на масивні ніжки. Проміж них — дерев’яні поперечки. Коли я була зовсім маленькою, я полюбляла на них сидіти. А ще у прабабці є диван. Як же не присісти на прохолодну шкіру старого дивана! У нього висока спинка із дзеркалом, полички, на яких стоять кумедні порцелянові слоники. По боках дивана — товсті шкіряні валики. Вони замінюють подушки. Я не стану описувати ані етажерку з книжками, яка стоїть між диваном і буфетом, ані шифоньєр, що розмістився у правому кутку кімнати, між вхідними дверима нком. А ось телевізор у прабабці сучасний. Від цього подарунка моїх батьків вона не відмовилася