Випишіть у дві колонки відокремлені прикладки й означення.
1. На самому краю лісу на горбку ріс дуб-велет, обхватів у чотири, ще не старий, дужий, роз у всі боки (Ю. Мушкетик). 2. Там жайвір, цей небесний верхолаз, до сонця тягне співучу волосину (77. Перебийніс). 3. В’ється степова дорога, безкінечна, покручена, запетльована, як слід хижого звіра, плазує поміж сивими кущами полину, гіркого, як материнські сльози (Г. Тютюнник). 4. Всихає дуб старий, пробитий вістрям грому (О. Туманян). 5. Ніч не спить — білявка синьоока. Ось прокинулась її дитина — ранок (М. Доленго). 6. Відпахла липа, білим цвітом залита, і з літа покотилася гроза (М. Вінграновський). 7. Народилося море, безкрає, з неосяжним морським обрієм (О. Довженко). 8. А поза тином, вибитим вітрами, жили шляхи, і села, і міста... (М. Вінграновський). 9. На північ розкинулись плавні, наші південні, подніпровські ліси (О. Гончар).
Объяснение:
1.У вірші В. Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина?» поет розкрив місію людини на землі: творити добро, жити за законами моралі, поважати й цінувати неповторність людської особистості: Ти на землі — людина, І хочеш того чи ні Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні. Автор наголошує на тому, що кожна людина неповторна, має право на повагу, любов, щастя і свободу. Але ми також вважаємо, що завдання кожного –робити світ навколо себе добрішим, гуманнішим, допомагати ближнім, довіряти, розвивати свої творчі здібності, поважати інших. Ми всі прагнемо жити комфортно. А душевний комфорт можна мати тільки тоді, коли сам робиш добро й у відповідь отримуєш таке ж ставлення від інших.
2.