(Не обязательно всё правельно)
Неправильно розставлено розділові знаки у реченні:
А .Хай вітер знамена колише й співають в садах солов’ї (В. Сосюра).
Б. Я заздрю тим, хто впав на півдорозі, але не втратив прагнення й на мить і не стомився марити в знемозі про шпиль, що в сяйві сонця височить...
В. Яке високе блакитне небо у нас над головою, і які чудові пісні дзвенять нині по всій нашій землі! (І. Цюпа)
Г. Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли (А. Головко).
Д. Хто ж дочекається в новому році жнива і хто привезе на вітряк зерно?
Пунктуаційну помилку допущено в рядку:
А. Коли зграя залетить далеко, і коли в тумані стане тихо, я зупинюся й послухаю, що робиться попереду (Г. Тютюнник).
Б. Посеред майдану, де мене поза ту ніч лишили радисти, я зупинився, не знаючи, куди його податися (Г. Тютюнник).
В. Мені стояло в пам’яті роками, як ми тоді не відали про те, чого старий тремтячими руками ловив секунди крильце золоте (Л. Костенко).
І'. Тепліше стає на серці, коли бачиш, що ти не цілком одинокий на світі, що є добрі люди, які дбають про тебе (М. Коцюбинський).
Д. Ніхто не знає, де вони зимують зиму, де ховаються від лютих буранів (О. Гончар).
Пунктуаційну помилку допущено в рядку:
А .Не сплять лиш цвіркуни й фонтан, та кліпа очима-зорями небо.
Б. Скоро хмари з’днаються в степу широкого межиріччя, і тоді над землею довгождана літня злива.
В. На небі з хмар творилися темні хащі лісів, і в їхньому русі й розвої вчувалась хода весни.
Г. Жмуриться вікнами наша хатина, і шепче задумливий сад.
Д .Ще холодом закуто віти клена, й заметами занесено кущі.
Не потрібно ставити кому між частинами складносурядного речення в рядку (розділові знаки пропущено):
А. Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.
Б. Тікає ніч у нетрі таємничі і торжествує вранішня зоря.
В. На вокзалі кричать паровози і трамваї дзвенять за вікном.
Г. Знову хмуриться осінь і туманиться даль.
Д. Дуби гойдались і тремтіли клени, вгорнувши небо в стомлені гілки.
Потрібно ставити кому між частинами складносурядного речення в рядку (розділові знаки пропущено):
А. Кругом висить морок та мла не тна буяє.
Б .На наше щастя, перша гілка була невисоко і Ксенія вхопилася за неї.
В. Злітає листя із дібров і материнка відцвітає.
Г. Мимохіть піднімалися шапки на головах вгору і по-вовчому загорялись очі.
Д. І уночі вже сад шумів і крізь гілля сміялись зорі.
Між частинами складносурядного речення потрібно ставити тире в рядку (розділові знаки пропущено):
А. Грім все гуркоче і руда хмара лівим крилом обійма небо.
Б. Микола направив струни, повів смичком і жалібна пісня розляглась по хаті.
В. Чи то йому доля не слугувала чи то його час ще не настав.
Г. Ще не вдарив мороз а вже втомлений лист в’яне, жовкне.
Д. Чи це буття принижує людину чи ми себе принижуєм самі?
Між частинами складносурядного речення потрібно ставити кому в рядку (розділові знаки пропущено):
А .Торкає вітер пальцем колосочки й вони дзвенять.
Б. Вилив душу в пісні український народ і живе наш народ у співучому слові.
В. Ще один такий день і вода здійме ту кригу вгору.
Г. Почалася у сонця безсонниця і подовшали раптом дні.
Д. Внизу був луг і з нього вітер ніс такі розкішні пахощі.
Пунктуаційну помилку допущено в рядку:
А. Я правді глянула у вічі - і чорний колір білим став.
Б. Як добре у житті закоханим і як тривожно в світі їм!
В. 3 очей спадає смута темно-сива, і синій блиск у погляді бринить.
Г. Знов зацвітуть лани широкі гарячим золотом пшениць і прийде в край наш мир і спокій у сяйві зір і дзвоні птиць.
Д. Люди мимоволі розхлюпували воду і вона одразу ж замерзала на їх одежі.
Складнопідрядне речення з підрядним означальним:
А. Але Маланка знала, до чого воно йдеться.
Б. Як подвір’я загоготало громом, всі в залі потягнулись до вікон.
В. Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов.
Г. Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.
Д. А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.
Складнопідрядне речення з підрядним з ’ясувальним:
А .Відколи на світі пісні гомоніли, такої не чуто ніколи.
Б. Здалось, примарилось мені, наче ти печальною ходою десь пройшла у білому вбранні.
В. Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахнуть золотим пожаром.
Г. Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому.
Д .Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть.
Г. Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли (А. Головко).