У якому б куточку землі не опинилася людина, рідний край вона не забуде ніколи. І, звичайно ж, у кожного з нас на Батьківщині є улюблений куточок природи. Це найкрасивіше місце, в якому можна побути наодинці з собою. Для мене – це ліс з невеликою річечкою. Чому це місце так притягує? Згадую зимові деньки, коли кружляє метелиця, дерева надягають розкішний білосніжний наряд, світить яскраве сонце. Лісова стежка стає світлою і просторою, під ногами хрумтить сніг. Як приємно побродити по такому лісу, помилуватися його красою, зануритися в свої мрії. Прогулянка приводить на прекрасну галявину, де ми часто проводимо час з друзями. Це мій улюблений затишний куточок.Добре тут побувати і влітку. Ласкаве сонце, блакитне небо, зелена трава. А як прекрасно тут виглядає горобина! З весни до осені вона ошатна. Кожен день ягоди на ній стають все яскравіше. А потім на лісовій галявині спалахують горобинові багаття. Горять вони довго і опромінюють лісову галявину своєю яскравістю. На веселий бенкет прилітають сюди ватаги дроздів. Хіба не приємно насолоджуватися красою такого куточка природи?Біля горобини здригається своїм листям осика. Всі ми знаємо, що осика постійно тремтить, як тільки з'явиться хоч невеликий вітерець. Тонкий довгий черешок, до якого кріпиться листова пластинка, сприяє такому стану дерева. Вітер крутить листочки осики так, як захоче, тому вона і тремтить. Дивовижне дерево! Здається, що через його рух ліс просто оживає.Звичайно, в моєму улюбленому лісі можна знайти і інші чудові місця, але саме ця галявинка запам'яталася мені найбільше. Кожен раз я буваю там з великим задоволенням. Дуже важливо помітити красу рідної природи, вдивитися і побачити її таємниці.Ще хочу зазначити, що поруч з моєю улюбленою лісовою галявиною протікає річечка, біля якої я провела все дитинство. Якщо придивитися, здається, що річка оточується незвичайним мереживом, яке ніби створене руками майстринь. Це дивовижне по красі мереживо створюють берізки і розлогі верби, зарості очерету і тополі. Прийдеш на таку галявинку, ляжеш на траву і дивишся в небо, довіряючи власні мрії хмарам гаючи за тим, як згасають сонячні промені і грають зайчиками в деревах, у воді, в листі.Улюблений куточок рідної природи – це найпрекрасніше місце для кожного з нас. Це місце заховано від сторонніх очей. Тут можна посидіти в тиші, залишитися зі своїми думками і мріями. А можна посидіти з друзями біля багаття. Природа завжди допомагає нам зрозуміти самих себе. І в рідні краї ми хочемо повернутися знову і знову. Це місце залишиться в серці кожної людини назавжди.
У кожному прислів’ї відображається глибинна і мудрість народу, що формувалася тисячоліттями. Не даремно прислів’я «не копай іншому яму, бо сам у неї впадеш» можна зустріти не лише у багатьох європейських мовах, а й навіть у Біблії. Цар Соломон говорив: «Хто копає яму, той впаде у неї, і хто буде котити на гору камінь, до того він повернеться». Християни вірять у невідворотну кару, якої зазнає людина, яка заподіює комусь шкоду або має злі думки. Біблія вчить не робити зла іншим, бо воно обернеться проти тебе ж самого. У тенетах, які зла людина розставляє для інших заплутається її нога. Не лише християни вірять у неминучу відплату за злі вчинки. Одним із найважливіших принципів, що лежать в основі буддизму є закон залежності будь-якого існування від справ, добрих та злих, що вчинені у попередніх втіленнях туші. «Чорне, – казав засновник буддизму Шакьямуні, – відрізняється чорним, а біле – білим. Вчинок є початком будь-якого існування». Буддисти вірять, що сума справ, вчинених живими істотами, підтримує існування Всесвіту із усіма ступенями та розрядами, а якість вчинків визначає наступну форму втілення живої істоти. Будда вважав, що за тим, чиї вчинки були злими, слідує страждання, як «колесо слідує за кроком в’ючної тварини», а за тим, хто вчиняв добрі справи завжди слідує щастя та блаженство, «наче тінь, ніколи його не покидаючи». Не можна не звернути уваги на те, що всі релігії сходяться у тому, що добрі вчинки робити легше, аніж злі. Звісно, віра у Бога – справа кожної окремої людини. Але не залежно від того, віримо ми чи ні, совість завжди підкаже, чи добрими є наші вчинки. Скільки б не говорили атеїсти про те, що ніякої розплати за шкоду, заподіяну іншим після смерті не існує, історія людської цивілізації свідчить про зворотне. По суті, мова йде не про гріховні дії та божественну кару за них, а про відповідальність за вчинки кожної окремої людини та людства в цілому. Зло, з рештою, є нічим іншим, аніж руйнуванням та знищенням. Руйнуючи все навколо людство знищує само себе. Яскравим свідченням цього є всі види зброї, війни та невідворотне руйнування екології нашої планети.
