Объяснение:
Звертання – це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді – предмет, до якого звернена мова.
Звертання може виражатися одним словом (непоширене) і групою слів (поширене).
У вимові перед звертанням паузи звичайно нема, є пауза тільки після нього, але на письмі звертання обов’язково виділяється з обох боків комами: Світи нам, день, безсмертними огнями, шуміть, сади, роди зерно, земля! (В.Сосюра.)
На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику – тоді наступне слово пишеться з великої букви: О слово рідне! Ти стоїш на чаті предковічних пам’яток святині. (П. Куліш.)
До звертання в реченні не можна поставити питання, але граматично (рід, число) воно може пов’язуватися з присудком. Тому, щоб не сплутати його з членами речення, треба мати на увазі ще й таке.
Відповідь:
Василь Григорович-Барський навчався у Київській духовній академії. Навчання в Києві довелося припинити через хворобу. Проте, лікуючись у Львові, юнак відвідував Львівську академію.
У подорожах Василь Григорович-Барський провів двадцять чотири роки, перенісши безліч пригод, зазнавши нужди, голоду й небезпек. Йому траплялось ночувати в пустелі просто неба в сусідстві з хижаками, не знаючи, чим він завтра годуватиметься і що питиме.
Майже весь другий том присвячений розповіді про життя ченців на горі Афон.
Пояснення:
Мені про це розповідати навіть не хочеться. Але я все-таки розповім. Всі думали, я і справді хворий, а флюс у мене був не справжній. Це я промокашку під щоку підсунув, ось щока і роздулася. До того ж гримасу скорчив - ось, мовляв, як зуб у мене болить! І мекаю злегка; це я все навмисне зробив, щоб урок не запитали. І Анна Петрівна повірила мені. І хлопці повірили. Всі жаліли мене, переживали. А я робив вигляд, що мені дуже боляче.
Анна Петрівна сказала:
- Йди додому. Раз у тебе так зуб болить.
Але мені додому зовсім не хотілося. Мовою промокашку в роті ката і думаю: «Здорово обдурив я всіх!»
Раптом Танька Ведёркіна як закричить:
- Ой, дивіться, флюс у нього на іншій стороні!