1Мовивши слово, треба бути йому паном 2Байдуже ракові, в якому його горщику зварять 3Всякий свого щастя коваль 4Всякому овочу свій час 5Кожному свого жалько 6Людей питай, а свій розум май 7Мандрівочка — наша тіточка 8Можна й мовчки своє серце з’їсти 9На все свій час 10Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче 11Пташка красна своїм пір ям, а людина своїм знанням. 12Панам косять, а собі хліба просять 13Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина 14Свої люди - помиримось 15Хоч долі, аби у своїй волі 16Чиє б нявчало, а твоє б мовчало мов дірява бочка, нічого в собі не задержить 18Б'юся, як риба об лід, а не бачу свій слід 19Біда не сама ходить, а з собою ще й горе водить
Вот держи. Батьки навчають нас бути людяними, охайними, шанувати працю, добре вчитися. І їм дуже нелегко спілкуватися з нами, коли ми говоримо неправду. Тому вони намагаються переконувати нас, що треба бути чесними: «Чесність — краща чеснота».
Не завжди легко говорити правду, особливо про некрасиві вчинки. Але, коли обманюєш когось, особливо близьку людину, — на душі стає ще гірше. Недаремно кажуть: «в обманщика має бути гарна пам'ять». Це означає, що він повинен пам'ятати, що і кому сказав, і постійно приховувати правду. А це породжує страх і відчужує від людей. Обманювати означає боятися. Тобто виходить, що обманщик — це найчастіше боягуз.
Але ж усім відомо, що «шила в мішку не сховаєш». Так і правда — десь випливе. І стане людині ще гірше: будуть з неї сміятися або дорікати. Тому треба намагатися відповідати за свої слова і вчинки, а якщо не так щось трапляється — казати щиро та чесно, не боячись. Адже «краще гірка правда, ніж солодка омана». А якщо бути чесним і справедливим — буде більше поваги до такої людини. І в її оточенні, і до себе самої.
2Байдуже ракові, в якому його горщику зварять
3Всякий свого щастя коваль
4Всякому овочу свій час
5Кожному свого жалько
6Людей питай, а свій розум май
7Мандрівочка — наша тіточка
8Можна й мовчки своє серце з’їсти
9На все свій час
10Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче
11Пташка красна своїм пір ям, а людина своїм знанням.
12Панам косять, а собі хліба просять
13Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина
14Свої люди - помиримось
15Хоч долі, аби у своїй волі
16Чиє б нявчало, а твоє б мовчало
мов дірява бочка, нічого в собі не задержить
18Б'юся, як риба об лід, а не бачу свій слід
19Біда не сама ходить, а з собою ще й горе водить