Любов до природи, бережливе ставлення до неї тісно пов’язуються з поняттям «батьківщина». Шанувати природу неможливо без глибоких знань про навколишній світ. Калина під вікном рідної оселі, тополя на околиці села, лелече гніздо на клуні, жеботлива кринички при перехресті доріг, боброва гатка в тихоплинній заплаві, терпкий запах лісової конвалії — усе це спогади нашого дитинства, наш духовний світ, з якими ми вирушали чи маємо вирушати в життя. Знати, а тим паче берегти ці святині — наш обов’язок. Людина, котра не засвоїла таких духовних цінностей, не перейнялася любов’ю до природи, рано чи пізно стане брутальпим споживачем.
Свято у грибів. Тихий ранок... Ліс...Свіже повітря. І де-не-де чути якісь дивні звуки - це говорять між собою гриби: - Привіт Опеньок! - Привіт Лисичко! - Ти не знаєш де збираються гриби на сьогоднішнє свято? - спитав Опеньок. - Ой, так це ж під Польовою Сосною. - Лисичка мудро відповіла - Дуже тобі дякую! А ти підеш? - цікаво запитав Опеньок - О так, звісно, я не пропущу це - відповіла лисичка, і у двох вони пішли на свято. На святі було дуже багато різних грибів, вони співали, танцювали. Як раптом прийшла людина - лютий монстр який нищив їх. І всі вони почали втікати хто куди! Лисичка під травичку, Опеньок під листя, Білий - у землю, маслюк прикинувся поганим. Людина пройшла, і всі вони далі продовжили своє чудове Грибове свято.
***в) два.
…