В будь-якій сім'ї у кожного члена сім'ї є свої певні обов'язки. Навіть у дитини, починаючи з малого віку є свої домашні турботи. І це абсолютно нормально. Дитина цілком в силах надати батькам посильну до Полити квіти, витерти пил, розібрати пакети з магазину, зібрати свої іграшки і розкласти по місцях і інші нескладні роботи. Для багатьох дітей це гордість, що їм довіряють таку відповідальну роботу, а для багатьох навпаки, це рутина. Їм хочеться грати, дивитися мультики, але ніяк не працювати.
Звичайно, навчання в початкових класах школи вимагає багато часу і уваги, після школи необхідно виконати навчальні домашні завдання. Це нелегко, дитина практично завжди зайнятий, але і батьки на роботі втомлюються, а ще вдома чекають клопоти: приготувати вечерю, випрати білизну, вимити посуд. На вихідних теж турбот повно і в квартирі прибрати, і з дитиною пограти. Тому, батькам дуже потрібна і важлива навіть найменша до малюків. Прибрати посуд зі столу малюкові зовсім не складно, а мамі цей час звільнить і підніме настрій після важкого робочого дня. Або помити своє взуття другокласнику не складе труднощів, а мамі з татом вже менше роботи ввечері.
А до мамі з молодшим братом чи сестрою абсолютно неоціненна. Мама може спокійно возитися на кухні, коли за немовлям є кому доглянути. Це і відповідально, і цікаво. Така братська турбота - найкращий показник любові і поваги.
Виконання домашніх обов'язків дисциплінує дитину, прищеплює відповідальність, і впевненість в собі. Взаємодо в сім'ї народжує гармонію і розуміння. Задоволені і відпочилі батьки частіше гуляють з дітьми, проводять цікаві ігри та досліди. Коли домашні обов'язки розподілені між усіма членами сім'ї, у кожного є можливість відпочити і зайнятися своєю справою. Потрібно розуміти, що домашні обов'язки - це зовсім не покарання, а турбота про сім'ю та рідних людей.
Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
Объяснение: