одна карантині я прохожу проводжу свій з не дуже цікаво але мені весело ну і нудно одночас я на карантині роблю домашнє займаюсь спортом бігаю допомагаю батькам більше почала щось готувати і все я люблю що я зараз роблю
Біля нашого будинку росте горобина.Давно вона росте. Стара вона та розлога. До неї часто прилітають птахи. Щось щебечуть , розповідають їй щось... Сьогодні мені приснився сон. Стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом. - Люба горобино, як ми вдячні тобі, що минулої осені, ти приберегла для нас ягідки і цілу зиму ми мали чим ласувати. .-Так , так! -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках. -Та ,що я,- відповіла горобина.-Якби не ви, весною гусінь поїла б мої листочки, цвіт би осипався і не росли б на моїх гілках гарненьких,червоних ягідок. Так я би й стояла сумна та одинока. - Та ми ж друзі! І тепер будемо завжди допомагати один -одному!- весело зачиркали пташеки і полетіли далі. Прокинувся я, виглянув в вікно і знову побачила на горобині пташок.А вони і справді стали друзями!
одна карантині я прохожу проводжу свій з не дуже цікаво але мені весело ну і нудно одночас я на карантині роблю домашнє займаюсь спортом бігаю допомагаю батькам більше почала щось готувати і все я люблю що я зараз роблю
Объяснение:
а а я думаю що таке твір тобі підійде