раса — це оточуючий нас світ, такий звичний і такий дивовижний у своїй неповторності. Природа рідного краю викликає захоплення. Нею милуєшся нею захоплюєшся.
Подивіться на рідні простори. Скільки в них сили і краси. Іноді звичний пейзаж раптом відкриваються перед тобою із зовсім несподіваного боку, таким, яким ти його зовсім не знав і ніколи не бачив. Багато разів ходив повз цю берізки і не помічав, як вона прекрасна в променях призахідного сонця, коли її вершина виблискує золотом. Як ніби хтось надів на неї золотий вінець.
Вийдіть на добре знайому вулицю в морозну місячну ніч. Ви перенесетеся в казку. Мільярди дорогоцінного каміння розсипані у вас під ногами. Вони виблискують і переливаються в місячному світлі. А як прекрасні вкриті інеєм дерева в променях висхідного сонця. Від їх блиску зажмуриваешь очі.
Прості:
Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори.
Одна граматична основа: село — підмет, розкинулося — присудок
Гості й хазяїни почали полуднувать, знов випили по чарці й розговорились.
Одна граматична основа: гості й хазяїн — підмет, полуднувать, випили, розговорились — присудки.
Складні:
Вертається вона в хату, а свекруха спить на печі, аж хропе.
Дві граматичні основи: вона — підмет, вертається — присудок; свекруха — підмет, спить, хропе — присудки.
Мотря заходилась чистить картоплю, а Кайдашиха знов зо сну охала на печі й встала тоді, як надворі зовсім розвиднілось.
Три граматичні основи: Мотря — підмет, заходилась чистить — присудок; Кайдашиха — підмет, охала, встала — присудки; розвиднілось — присудок.