Перепишіть, підкресліть головні члени речення, поясніть
пра¬вила узгодження їх. Укажіть можливі варіанти.
1. Коли потяг у даль загуркоче, пригадаються знову мені дзвін гітари у місячні ночі, поцілунки й жоржини
сумні... (В. Сосюра).
2. Головною темою їхніх розмов була перемога, марш, Прага, чиїсь милозвучні вірші (О. Гончар).
3. Ні-ні, не тіні від віття стелилися внизу, бігали по стовбурах, то рухалися роги, то йшло назустріч багато
мовчазних, весняних оленів... (Є. Гуцало).
4. Більш як сто років на Потебню посилається та цікавиться його ідеями велика кількість авторів (Із
журналу).
5. Вслід за ними то тут, то там за садками проривалося незрозуміле, виюче, розкотисте а-а-а!.. а-а-а! (О.
Гончар).
6. Лишатися на місці — означає пристати на все добре і зле (Із журналу).
7. Ще, може, найбільше подобалося Німому купати коней... (П.Загребельний).
8. Ох, хоча б швидше приходило те «завтра» (В. Канівець).
9.Дехто з мовознавців, як зазначалося, вважає, що поділ слів на склади певною мірою пов’язаний з
морфологічним членуванням слів... (Н. Плевако).
10. Коли були ще баба молодими, вони були веселі, як Хуррем (Л. Костенко).
11. Три безлічі бульбашок котяться й котяться вітром і жаб’ячі очі на мене здивовано мружать (В.
Балдинюк).
12. Триста лих мені дивиться в вічі (Б. Олійник)
Жив на світі іменник. Він був дуже гарний, до людям називати речі своїми іменами. Усі любили іменник та поважали його за цю службу, але іноді він почував себе в реченнях дуже самотньо. Частіше всього сумував іменник тоді, коли ним користувалися маленькі діти, що не знали ще досить слів, аби складати великі речення. Тоді він кликав на до свого друга — прикметника. Коли прикметник приходив, то речення ураз ставало цікавішим та гарнішим. Іграшки ставали не просто іграшками, а цікавими. Дівчатка не просто дівчатками, а красивими. Вони допомагають одне одному постійно.