Вправа 3. Прочитай речення.
Випиши займенники. Визнач їх
рід, число, відмінок.
1) Я з тої дивної країни, що має
бозна-скільки літ, країни сонця —
України, яка дивує й досі світ.
(О. Довгий) 2) Дехто в метушні і не
помітив, що не та пора і ми не ті.
(Б. Олійник) 3) У неділю на вигоні
дівчата гуляли, жартували з
парубками, деякі співали...
(Т. Шевченко) 4) Усяк до чого-
небудь вдався. (Л. Глібов) 5) є
щось святе в словах «мій рідний
край». (Л. Забашта) 6) Це все було
в якійсь країні, але не знаю я, в
якій. (М. Рильський) 7) Ми весь
час стоїмо на грані невідомих
шляхів майбутніх. (О. Теліга) 8)
Любим нашу рідну мову і не
зрадимо її. (Г. Бідняк)
Доторкнешся до цих оксамитових пуп’янків і, здається, відчуваєш тепло. Верба – дерево весни, зазвичай росте на берегах річок, понад ставками та озерами. Старожили розповідають, що вербу висаджували ще й біля копанок. Чимало її розрослось у с. Погреби та у сусідній Бабичівці Глобинського району. Учні місцевої школи вже перевірили: верба починає розпускатися.
— Ми щовесни гаємо за котиками, щоб не проґавити. Бо вже не перший рік йдемо з хлопцями на берег Сухого Кагамлика й обережно зрізуємо вербові гілочки. Першими з усіх учнів даруємо котики дівчаткам-однокласницям на 8 Березня. Не забуваємо і про вчителів. Та й вдома обов’язково вітаємо наших мам і сестричок, – каже 13-річний Костя Ситник, учень бабичівської школи.
Переповідають, що вербову гілочку як символ України повіз із собою у заслання Тарас Шевченко і посадив її у казахській пустелі. З тої гілочки виросло велике дерево, яке люди назвали вербою Тараса. Подейкують, що згодом ще 200 вербичок виростив він з її гілок. Вербовий гай у засланні нагадував Тарасу Шевченку про рідну Україну.