Прокидаюся зранку і бачу, що за вікном справжня зима, хурделиця. Відразу думаю, чим би зайняти себе в такий морозяний, лютий день, адже в школу іти непотрібно — там карантин, а вдома сидіти теж не хочеться, бо нудно. Тому зимовий день розпочинається у мене з теплого чаю з молоком і роздумів про вічне. Потім я, як кожний нормальний підліток, всідаюсь на зручний стілець і вдивляюся в екран комп’ютерного монітора. На диво, я завжди знаходжу силу відірватися від цього монстра і все ж домовитися з друзями про обов’язкову прогулянку на свіжому повітрі.
Хочу запевнити всіх, що зимовий день — то казка, яку не можна проміняти на комп’ютерні ігри чи соціальні мережі. Тільки уявіть, яка краса чатує на нас за розмальованими ранковим морозом вікнами: дерева в ошатних білих шубках, червоногруді снігурі та сміливі горобчики, стежки, вкриті білосніжною ковдрою і ще купа приємних зимових сюрпризів! І не такий страшний вже той мороз, коли так хочеться веселощів! Тому, зазвичай, в обідню пору ми з друзями виходимо на вулицю. І тут уже роби все, що душа твоя побажає! Хтось знаходить бабусині лижі і безупинно ганяє по витоптаних, відшліфованих зимових стежках, дехто дістає з-під дивану запилені ковзани і йде кататися на саморобну ковзанку в нас на вулиці, хлопці, як завжди, зцуплять звідкілясь шматок дебелого лінолеуму і з запалом по черзі спускаються з крутої гірки, малеча ліпить свого першого, але вже такого кремезного сніговичка, а дівчата, забувши про те, що вони завжди мають бути бездоганними, плюхаються в сніг і, розмахуючи руками і ногами, виводять силуети янголів. Щічки червоні, ніс замерз, ноги вже ледве ходять, але ти насолоджуєшся цим прекрасним зимовим днем, а оці маленькі проблеми просто не можуть тобі завадити. Як це прекрасно, відчувати себе таким щасливим! Та розвагам приходить кінець, адже втома все ж дає про себе знати. Але і це ніяк не може зіпсувати мені отой насичений емоціями морозяний день. Повернувшись додому, я ділюсь своїми враженнями і переживаннями з родиною, ми спілкуємося, обговорюємо цікаві питання або останні новини, з ними мені ніколи не буває сумно, адже найрідніші люди завжди розрадять і збадьорять. Я звикла завершувати такий насичений день у затишному кріслі з теплою кавою і ще не прочитаною книгою, це допомагає мені розслабитися і сповна насолодитися приємною вечірньою втомою.
Ось такий він: мій зимовий день. Тому не лякайтесь морозів чи несприятливої, як вам здається, погоди, а беріть санчата в руки і гайда з друзями на вулицю! Ніколи не втрачайте такої нагоди, можливо, таких зимових днів у вас більше не буде
Що обманювати негарно, відомо усім. А якщо ти не хочеш говорити правду, коли тебе про неї запитують?. Наприклад, щоб не хвилювати старших якими-небудь неприємними новинами. Отримав в школі погану оцінку, але батьки сьогодні були дуже зайняті і не поцікавилися успіхами в школі. А ти також нічого не сказав. Але ж не збрехав, не сказав, що оцінка відмінна. Поки згадають, можна і оцінку виправити… Ось що розповів мені один товариш.
Під час зимових канікул він гостював в селищі у бабусі. Подружився з ровесниками - сусідським хлопчиною. Разом в сніжки грали, з гірки каталися. Недалеко від селища є великий ставок. Дітям суворо було заборонено виходити на лід. Це небезпечно. Але Олег, найсміливіший з місцевих, увесь час за усю компанію на лід, і одного разу вони все-таки пішли. Лід був ще слабенький, в деяких місцях прогинався. Ходили аж до пітьми, катали, веселилися.
Прийшов Саша (так звуть мого товариша) додому. Черевики, штани мокрі. Бабуся вже хвилювалася. «Де це ви були? - запитує. - Я і на вулицю виходила, на гірці нікого не було». Саша відповів щось нерозбірливе. Так і почалися небезпечні прогулянки. Але за декілька днів бабуся початку про усе здогадуватися і відверто запитала, чи не ходять, випадково, діти на ставок. Саша хоч якось викрутитися, але стало соромно. Бачить, що бабуся дуже вже схвилювалася і він в усьому зізнався.
Як не умовляв Саша бабусю нікому не розповідати, нічого з того не вийшло. Дізналися інші батьки. З дітьми суворо поговорили, пояснили, що їх прогулянки були дуже небезпечні. «Ей, ти, зрадник, знатися з тобою не хочу»! - заявив Саше Олег. Саші стало дуже прикро. Але два дні після цього недалеко від берега провалився під лід рибалка. І хоча це був молодий і сильний чоловік, його ледве врятували. Добре, що зблизька були люди.
Я сказав своєму товаришеві, щоб він не засмучувався і не вважав себе за зрадника. Тим більше, що Саша ще спочатку сказав Олегу про небезпеку, але той тільки засміявся у відповідь. Так, не можна виявляти друзів. Але якщо вони, помилявшись або не розуміючи усього, здійснюють щось небезпечне, погане? Можливо, Сашкина чесність врятувала когось від лиха
Відповідь: а
Пояснення: томущо відповідають на питання: скільки? Котрий?