Серед визначних місць Херсона – залишки фортеці, багато красивих храмів та синагог (адже тут мешкала чимала кількість євреїв), Адміралтейський арсенал, Чорноморський госпіталь, «Казенний парк» – улюблене місце відпочинку херсонців та гостей міста. А ще корінні жителі полюбляють демонструвати всім зацікавленим унікальну гіперболоїдну конструкцію Аджигольського сітчастого стального маяка, розташованого біля міста. І, звичайно ж, гордо радять побувати у відомому на весь світ заповіднику Асканія-Нова з унікальними незайманими степами, єдиними в Європі.
За традицією ми всім класом двічі на рік, восени і навесні, виїжджаємо на природу. Набираємо продуктів, беремо м’ячі, гітару і, звісно, магнітофон. Улюблене місце нашого відпочинку – один із мальовничих берегів річки. Ось цього разу ясним осіннім днем ми розташувалися біля води, і раптом Льоша тихенько сказав: ? – Дивіться, хтось пливе.
Самого плавця ми побачили не одразу. Його присутність виказували лише круги, що розходилися по воді. Це була якась велика тварина. Над водою видні-лася голова і задня частина тулуба. Складалося враження, нібито поруч пливуть два невеликих темних предмета.
- Та це ж бобер! – вигукнув хтось із хлопців.
- Так, точно він, – підтвердила вчителька Інна Василівна. – Бобер – це тварина з цінним хутром. Бобра занесено до Червоної книги України. Дивіться, як гарно пливе.
Допливши до берега, бобер звернув до білого латаття і тут зник під водою. За кілька секунд він знову з’явився на поверхні води, цього разу тримаючи в зубах щось схоже на уламок товстого ціпка. Він діловито виліз на берег і почав гризти свою ношу. Це було кореневище білого латаття. Доки бобер снідав, ми розглядали його.Він нагадував звичайну мишу, але збільшену у десятки разів. Вирушаючи додому, ми довго озиралися на те місце, де побачили бобра. Хтось сказав:
Шлях в тисячу миль, як кажуть люди, починається з першого кроку, так
і успіх починається з перших кроків. Важко передбачити ким ти будеш у
майбутньому, бо життя постійно змінюється, змінюються умови життя,
люди, країни… Ще є питання про твоє призначення чи про твою місію в
житті: яку отримав задачу перед народженням? які діла ти повинен зробити,
щоб розвивати себе і мир? для чого ти народився? яке твоє покликання? Ці
всі питання часто запитують у себе люди, бо розуміють, що, якщо рухатися
по своєму шляху, то ти будеш мати щастя, успіх, а ось рухатися по
нав’язаному шляху нічого доброго не принесе, хоча, можливо, людина буде
мати достаток, а ось радість і щастя ні.
Я бачу себе у майбутньому успішною людиною, яка розвивається і має
різні інтереси такі як малювання, ліплення, яка читає різні книги по різним
напрямкам, які дозволять йому розвиватися, стати успішною людиною. Ще я
бачу себе професіоналом, який знає своє діло і вміє аналізувати, як
розвивається підприємство, що відбувається в економіці, що змінилося в
законодавстві, що відбувається в світі тощо. Але, щоб все це було, треба
діяти в цьому напрямку, бо тільки діяння приносять результати, а не розмови.
При цьому треба розвивати позитивні риси характеру та звички. Треба
розвивати працьовитість, сильну волю, чесність, навчитися відповідати за
свої слова, діяння, постійно підтримувати саморозвиток, читати корисні
книги, не витрачати дарма свій час тощо.
Університет дещо сприяє досягненню моєї мети, бо дає базові знання
для професійного розвитку, хоча, насправді, все залежить від мене, як буде
досягатися мета мого життя. Тебе можуть дати всі знання, які дозволять тобі
стати професіоналом, майстром, але ти нічого не робиш, тому нічого не
отримуєш. Але я хотів би, щоб університет давав мені більше практичних
знань і навичок, щоб краще сприяло досягненню мети, бо життя більше практики, ніж теорії, бо результат з’являється завдяки практики, ніж
теорії, хоча треба мати в деяких випадках знання.
На сьогоднішній день в сучасні вищій освіті не вистачає саме
практичних знань, які працюють реально в житті, які приносять результат,
можуть прискорити твій розвиток чи до тобі. Ще є проблема в
тому, що студенти не розуміють, яку задачу реалізовує їхня професія, що
хочуть роботодавці, що студентам потрібно знати перед тим як працювати,
що їм не вистачає для роботи, як стати успішним тощо. І проблема в тому,
що студенти вирішують ці питання після навчання, а не під час навчання, а
могли б дізнатися з самого початку навчання, що їм, насправді, потрібно
знати, щоб стати успішним професіоналом і, тоді б не мали проблеми після
навчання на роботі, коли дізнаєшся, що ця теорія не працює, а ось це не
знаєш і так далі.
Асоціація випускників КРОКу – це об’єднання випускників, які зараз
працюють в різних напрямків господарства, при цьому ще в різних країнах
світу, тому ця організація, як раз, може дати практичні знання про те, якстати успішним професіоналом, для чого потрібна професія, чого хочуть
роботодавці. При цьому вони ще можуть розповісти які закони економіки
зараз працюють в України, які помилки не треба допускати, які професії
зараз потрібні. Навіть, роботодавці з асоціації можуть створити конкурс для
студентів КРОКу на вирішення проблеми в підприємстві. Той хто найкраще
вирішить цю проблему, той може отримати роботу в компанію. Життя – це
рух, чим більше робиш дії, тим більше отримуєш результати.
Якось так)))