Складне речення, що складається з двох або більше предикативних одиниць, поєднаних в єдине семантичне й граматичне ціле підрядним зв'язком за до сполучників підрядності чи сполучних слів та інших граматичних засобів, називається складнопідрядним.
Предикативні частини складнопідрядного речення синтаксично нерівноправні: одна з них підпорядкована іншій. Отже, частина складнопідрядного речення, що перебуває в синтаксичній залежності від іншої, головної частини, називається підрядною.Частина складнопідрядного речення, якій підпорядкована підрядна частина, називається головною.
Залежність підрядної частини від головної у складнопідрядному реченні мислиться як поняття синтаксичне. У семантичному значеннєвому відношенні обидві частини складнопідрядного речення бувають рівноцінні, однак нерідко саме підрядна частина передає основний зміст усього складнопідрядного речення. Так, у реченнях Не диво, коли \о, І важко бул\самостійною і з погляду структурного, що формально виявляється в її\.
не вір словам , а вір ділам
семеро одного не ждуть
хто питає, той не блудить
не зазнавши гіркого, що ти знаєш про солодке?
чули дзвін та не узнали, де він
не знав, не знав та й забув
моя хата скраю, я нічого не знаю
якщо на своєму язиці не втримаєш, то на чужий не сподівайся
горе тому жить, хто життям не дорожить:)
Як овечка: не мовить ні словечка.Не так то він діє, як тим словом сіє.Кого не б'є слово, тому й палиця не За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Дурний язик — голові не приятель.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Слово — не полова, язик — не помело.Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.