по 0.5=3 б.
1. Визначити рядок, у якому займенники при відмінюванні мають приставний н.
А Ми, вони, він.
Б Себе, жодний, сам.
В Що, скільки, чийсь.
Г Всякий, цей, щось.
2. Визначити рядок, у якому всі займенники пишуться разом.
А Невідь/кому, де/хто, казна/що, ні/скільки.
Б Аби/хто, аби/якого, бозна/що, бозна/чого.
В Скільки/сь, де/чий, аби/що, ні/хто.
Г Хтозна/хто, хто/небудь, невідь/якому, бозна/чим.
3. Визначити рядок, у якому всі займенники відмінюються, як приметники
твердої групи.
А їхній, який, ніякий.
Б Я, воно, що.
В Всякий, інший, жодний.
Г Вона, щось, котрий.
4. Визначити рядок, у якому всі займенники стоять у формі давального
відмінка.
А Мені, він, якийсь, щось.
Б Вона, тобі, моїй, нічого.
В їй, якомусь, ніякому, йому.
Г Нашому, твій, я, будь-хто.
5. Визначити рядок, у якому частка ні з усіма заперечними займенниками
пишеться окремо.
А Ні/що, ні/з/чим, ні/чого, ні/в/кого.
Б Ні/з/ким, ні/в/чому, ні/для/кого, ні/в/них.
В Ні/ким, ні/який, ні/за/що, ні/на/що.
Г Ні/до/чого, ні/який, ні/з/ким, ні/кого.
6. У якому рядку допущено помилку у формі вживання займенника?
А. Дякую Вам.
Б. Котра година?
В. Пробачте мене,
Г. Кепкування з нього.
7.-1б. Установити відповідність між виділеними в реченнях займенниками
і синтаксичною роллю, яку вони виконують.
А У всякого діла — свій початок (Т. Шевченко). 1. Підмет.
Б Кожний на своє колесо верне (Нар. творчість). 2. Присудок.
В Кого почитають, того й величають 3. Додаток.
4. Означення.
Г Я був не я (Нар. творчість).
8. -1б. Установити відповідність між займенниками та їх розрядами за значенням.
А Кожний, жодний, самий, весь. 1. Присвійні.
Б Аніякий, ніщо, ніхто, ніскільки. 2. Означальні.
В їхній, наш, мій, свій. З. Питальні.
Г Котрий? що? чий? скільки? 4. Заперечні.
Відповідь:
Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.
Пояснення: