Объяснение:
Похмура пора, очей чарівність – які чудово точні рядки написав Пушкін майже два століття тому. Трохи змінилося з тих часів: все також восени дні йдуть на спад, все так же сонце менше гріє, а ночі стають прохолодніші.
Тільки восени відбувається цікаве природне явище: шарудять листочки падають вниз. По дорозі до землі вони встигають станцювати складний і трохи сумний танець. Листя кружляють, лягають на землю, знову піднімаються вітром вгору, щоб остаточно опуститися на холодний і вологий асфальт. Деяким листю вдається долетіти до верхніх поверхів багатоповерхових будинків і звідти подивитися на красиву осінь внизу. Ця пора, коли асфальт в місті на кілька тижнів стає золотим. Як все недовговічне, краса золотого листопаду насичена чарівною сумом і передчуттям чорно-білих фарб зими. Потім з’являються люди в помаранчевих жилетах і починають мести вулиці. Вони неспішно метуть, листя м’яко шарудять і покірно укладаються в великі чорні пакети. Тільки в лісі листя нікому прибирати, і вони лежать чудесним різнобарвним килимом, створюючи з року в рік ковдру для зимового лісу
Осінь буває різною. У вересні вона переливається соковитими фарбами і радісно ділиться з нами своїми дарами садів, полів і городів. У жовтні з його холодними ночами і бадьорять днями починається листопад. Прогріті денним сонечком листя жовтіє, червоніють і падають. На голих гілках вже немає птахів, залишилися тільки ворони. Їх сумні крики наче кажуть: осінь прийшла, осінь прийшла! Починається період холодних дощів, після яких земля усипана втомленими листям і гілками. І ось настав листопад, листя вже майже не залишилося. Рідкісні самотні листочки міцно тримаються на гілках. Злий вітер кидає їх, крутить, вивертає, прагнучи відірвати і відправити в подорож, з якого листя вже ніколи не повернуться. А потім настає момент, коли дерева завмирають в очікуванні холодної зими, але вони знають, що зима закінчиться, і завзяті горобці сповістять про початок весни.
Н.в. тисяча дев'ятсот сімдесят два
Р.в. тисячі дев'ятисот сімдесяти (сімдесятьох) двох
Д.в. тисячі дев'ятистам сімдесяти (сімдесятьом) двом
З.в. тисячу дев'ятсот сімдесят (сімдесятьох) два (двох)
О.в. тисячею дев'ятьмастами сімдесятьма (сімдесятьома) двома
М.в. тисячі дев'ятистах сімдесяти (сімдесятьох) двох
Н.в. шістнадцять
Р.в. шістнадцяти (шістнадцятьох)
Д.в. шістнадцяти (шістнадцятьом)
З.в. шістнадцять (шістнадцятьох)
О.в. шістнадцятьма
М.в. шістнадцяти (шістнадцятьох)
Н.в. дев'яносто п'ять
Р.в. дев'яноста п'ятьох
Д.в. дев'яноста п'ятьом
З.в. дев'яносто п'ять (п'ятьох)
О.в. дев'яноста п'ятьма (п'ятьома)
М.в. дев'яноста п'ятьох
1. Г Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце, либонь, вже почалось.
2. В Видно, борсук знав, коли достигають плоди, і зараз не навідувався сюди.
3. В Може то птахи приносять на своїх крилах весну?
4. В. Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці.
4 Г Там, либонь, щось було засіяно.
5. А Чужа душа, то кажуть, темний ліс.
6. Г Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.
7. В Раптом земля затряслась і ось-ось, здавалось, будинки заваляться.
8.
1 Г Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім'я мого рідного міста (О. Гончар).
2 А Отже, доречно жестикулюйте.
3 Б Рослини-символи, як свідчать, широко використовували житті наші предки
4 В Сину подай, будь ласка, води (Із часопису).
9.
1 Г Гриць, по-перше, горнувся до батька, і, по-друге, не звертав ні
на що уваги (Ю. Збанацький).
2 Б Видно, вірять люди в чудеса.
3 В Тепер, безперечно, довкола було досить голо і сумно (І Франко)
4 Д На жаль, не здійснились гетьманські надії.