Рослини служили людині ще в далекі часи, віддалені від нас на кілька тисячоліть. Здавна наші предки знали, яким зіллям можна вилікувати ту чи іншу хворобу. У селах були так звані знахарки, що цінувалися краще від лікаря, бо вони зберігали пам’ять багатьох поколінь. Але використовувалися квіти не тільки з лікувальною метою, вони також прикрашали садиби, хати, дівчата плели вінки, щоб виглядати святково.Які ж квіти найбільше полюбляють на Україні? Чи не найбільш поширеною і улюбленою на Україні є мальва. Вона має безліч відтінків: від білого і рожевого — до червоного і багряного. Хата у мальвах — це мов біла хмарка за різнобарвною веселкою. Але мальви не тільки дуже гарні, а і корисні: відваром мальви лікують бронхіти, кашлі. З мальв темного кольору навіть робили природні барвники.Квіти також виконували функцію оберегу. Півники, наприклад, відганяли від хати нечисту силу, бо півень завжди виступає рятівником: від його співу зникає вся нечисть. Насінням маку, освяченим на свято Маковея, і зараз обсипають садибу, людей і худобу. А ще мак вважається добрим лікарським засобом від безсоння, виразки шлунку.А от будяки та кропива вважалися сховищем нечистої сили, хоча вони теж мають відомі лікувальні властивості: будяк застосовують у випадку захворювання печінки, кропиву — шлунку. Кропиву також вживають як кровоспинний і вітамінний засіб.Магічними функціями народ наділяв чебрець — українське «євшан-зілля». Для українців саме ця рослина є символом батьківщини. Її брали з собою, від’їжджаючи на чужину, як згадку про рідний край. Чебрець, навіть засушений, має дуже сильний запах. Іноді під час церковних служб використовують підкурювання чебрецем і вважають, що це забезпечить добробут родини.Цілющим вважається аїр, що має ще назву «татарське зілля»: за легендою, татари завжди брали його з собою, щоб перевірити, чи можна пити воду з річки. Якщо коріння, кинуте в річку, проросте і дасть квіти, то вода чиста. Тому і росте аїр переважно в річках і озерах. Він є цілющим засобом проти випадіння волосся, поліпшує апетит.Знати усі трави і їх властивості, вміти збирати їх було справжнім мистецтвом. Кожне зілля має свій час, коли має найбільшу силу. Тому, наприклад, збирати трави треба було до схід сонця, поки роса не впаде, бо тоді зілля втрачає свої лікувальні властивості. Саме вночі трави вбирають більше вологи і корисних речовин, водночас виводячи шкідливі елементи, тобто самоочищаються.Зараз все це підтверджується науково, і ті самі рослини використовують у медицині. Деякі люди і досі бажають лікуватися відварами, а не таблетками. Звідки взяли ці знання наші предки, що не знали ні хімії, ні біології, ні медицини?
Для кожної людини дуже важливо те місце, де вона проводить своє дитинство. Дитинство – це пора, коли все в світі сприймається зовсім не так, як у дорослому житті. Діти навчаються життю по-новому, все, що відбувається в світі навколо них, – це щось цікаве, неймовірне. Саме з цієї причини для дитини весь світ є загадкою, яку той постійно по мірі свого дорослішання розгадує. Першим місцем, де все це у дитини відбувається, є рідна для неї вулиця.Згадуючи своє дитинство і той вплив, який було справлено на мене рідною вулицею або двором, я відразу можуть виділити декілька найбільш важливих аспектів. По-перше, на вулиці свого дитинства я познайомився зі своїми першими справжніми друзями. Не можна по-справжньому дружити з людиною через Інтернет або ще якось ще заочно, дружити можна лише при особистому знайомстві. Як тільки я вперше вийшов на вулицю, я сам по собі почав з кимось знайомитися і спілкуватися, друзі з’явилися якось мимоволі, самі по собі. Разом з ними ми досліджували рідну вулицю, рідний двір і, незважаючи на те, що наша вулиця абсолютно звичайна і нічим не відрізняється від інших, ми завжди знаходили на ній безліч пригод, величезну кількість цікавих занять. Втім, вулиця подарувала мені не тільки приємні хвилини, але і перше в моєму житті розчарування. Звичайно, все не може бути настільки добрим і прекрасним, як хочеться, іноді в житті бувають проблеми. Я навчився цінувати хороших людей, довіряти їм, але і визначати того, з ким мені не по дорозі. Вулиця – хороший вчитель, вона дозволяє людині дізнатися багато нових людей, розширити коло своїх знайомств і навчити відрізняти хороших, відповідальних людей від негідників.Але, як би добре не було в дитинстві, я відчуваю, що воно підходить до кінця. Дитинство закінчується тоді, коли людина починає нести більше відповідальності за себе і за інших. З кожним роком я все більше відчуваю, що моя відповідальність перед собою і перед оточуючими людьми зростає, збільшується, а це означає, що я стаю дорослішими. Я починаю ставитися до вулиці трохи інакше. Я все ще відчуваю до неї свою любов, оскільки з нею пов’язано багато приємних спогадів, але в той же час все-таки я чітко усвідомлюю, що вулиця – це зовсім не те місце, де приймаються серйозні і відповідальні рішення, які мають серйозні наслідки.Зараз я можу сказати, що з рідною вулицею мене пов’язує велика кількість приємних спогадів. Я пам’ятаю про всіх своїх друзів, яких я там пізнав, про хороші і погані знайомства. Рідна вулиця і рідний двір дали мені прекрасний досвід, я впевнений, що цей досвід до мені по життю.
