у=2*х в степени х.
пример на логарифмическое дифференцирование.
у/2=х в степени √х, возьмем предварительно логарифм натуральный от обеих частей, получим ㏑(у/2)=㏑(х в степени √х) правая часть по свойству логарифма может быть переписана как √х* (㏑(х))
теперь возьмем производную от обеих частей. помня, что у - сложная функция; а справа производная от произведения;
1/(у/2)*у штрих=(1/(2√х))*(㏑(х))+√х/х
2у штрих/у=(㏑(х))/(2√х)+(√х/х)
у штрих равен (у/2)*((㏑(х))/(2√х)+(√х/ подставим вместо у данное в условии выражение, получим ответ.
у штрих =((2/2)*х в степени √х)*((㏑(х))/(2√х)+(√х/х))
у штрих =( х в степени √х)*((㏑(х))/(2√х)+(√х/х))
Чи легко бути чемним і ввічливим?
Як ми сьогодні частіше звертаємося до співрозмовника – на ТИ чи на ВИ? В українців здавна вважається, що тикають лише некультурні, бо тикати – дуже неввічливо. Але… сучасна мода американського штибу все більше розмиває межі традиційної української культури, зокрема й мовної, та нав’язує панібратське ТИ. На таку фамільярність в народі здавна сформульована дотепна відповідь: «Я з вами свиней (в деяких варіантах – гусей) не пас!» Та зараз мова не про свиней, гусей чи то інших домашніх тваринок, а про ввічливе звертання до співрозмовника.
Тож як ся має наше рідне українське пошанне ВИ? Як воно почувається сьогодні в сім’ї, на роботі чи на вулиці?
Розпочнемо нашу розмову з того, що з’ясуємо семантичні (значеннєві) особливості ВИ як займенника другої особи множини.