Наприклад: 1. Подніпров'я мені колискою було. (Ле): іменною частиною складеного присудка виступає іменник колискою, а зв'язкою — дієслово було. 2. І ти осталася одна на березі. (Шевч.): іменною частиною є числівник одна, зв'язкою — дієслово осталася. 3. Чорні жилаві руки були наче з заліза. (Коцюб.): іменна частина — наче з заліза, зв'язка — були. Роль зв'язки найчастіше виконує дієслово бути, рідше в значенні зв'язки вживаються дієслова стати, становити, вважатися, здаватися, називатися, лишатися, являти, видаватися та ін. Зв'язка бути (також являти собою і становити) вказує лише на б і час, тоді як всі інші зв'язки, крім цього, вносять у присудок ще й певні смислові відтінки. Порівняймо: Обличчя героїв спокійні були. (Сос.) і Обличчя героїв спокійними стали. В другому реченні показано змінюваність предмета — обличчя.
Кожен має близьку до серця людину, яка в важку хвилину прийде на до підтримає. І ми цю людину ніби приручаємо до себе, адже потім в першу чергу вона звертається до тебе. Те ж можна сказати про тварин, але вони прив"язують своє серце сильніше ніж люди. Взагалі, коли хтось звикає до тебе, твоє до знає, що ти його не покинеш, не зрадиш, то він тоді без тебе не може. Тоді він проситиме до саме в тебе, а не в когось іншого. І тоді ти вже не можеш відмовити, бо без твоєї підтримки твій друг потрапить в велику халепу, і це буде винен не він, а ти.
Именник думаю