1.На галявині розквітали якскраві волошки,маки,чорнобривці .
2.З фольклору вийшли усі епоси, як-от: „Іліада» і „Одіссея», наше „Слово про полку Ігоревім», «Нібелунги».
3.Під вітром польовим духмяним я стежкою до села іду.
4.На полі щось було засіяно,а там скошено.
5.Красу людську, фізичну вроду і духовне багатство – вісь що несуть людству духовні криниці.
6.Ні робота, ані смерть, ані життя, ані весілля – нічого на світі не обходитися без хліба.
7.Треба нам людей хоробрих, сміливих, гордих, палких.
8.Дзвін шабель, пісня, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води – моя Україна.
9.Талановитість людини виявляється навіть зовні: у ході, в жестах, в інтонації голосу, у виразі обличчя.
10.Усіх він зустрів на своєму шляху: Відьму, Кощія та Бабу-Ягу.
Україна... Моя рідна країна, земля наших батьків, на якій нам судилося народитися і жити, яка стала для нас Вітчизною.
Велична і трагічна історія моєї України. Здавна численні завойовники приходили на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати її й поневолити український народ.
Народні пісні, думи, перекази донесли до нас правду про давні героїчні і сумні часи, коли славні козаки-запорожці боронили волю народу, священні землі рідної землі.
Тривалий час Україна, втративши незалежність, стогнала під ярмом поневолювачів. Але тліла в народі під попелом неволі "іскра вогню великого", невмирущим виявився нескорений дух, прагнення до свободи. І першим, хто сказав про це на весь світ, був Тарас Шевченко:
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
Традиції великого Кобзаря підхопили і продовжили його численні послідовники — всі ті, кому не байдуже, хто ми, "чиї сини? Яких батьків?"
Саме завдяки їхній титанічній праці, самозреченості заради Вітчизни Україна нарешті здобула самостійність, стала незалежною. На цьому шляху зроблено тільки перші кроки. Багато ще складних проблем у молодої нашої держави.
Так будьмо заради держави нашої патріотами, зробімо нашу країну кращої та будемо вірними їй.