Поставте розділові знаки.
Видно доведеться заночувати десь у дорозі.
Видно шляхи полтавські і славну Полтаву.
Мабуть ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи. (Ю. Мушкетик.) Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий. (Леся Українка.) Сонце зайшло проте ще було видно. (О. Гончар.) Злива тривала майже годину. (М. Трублаїні.)
У комірчині звичайно стояли бідони з молоком. (Григорій Тютюнник.)
Шкода ми втрачаємо прекрасну пісню.
Яна була радісною. – Яна сподіваюсь була радісною. – Яна безперечно була радісною.
Дивна річ я зміг набрати максимум з української мови та літератури!
Бачиш я вже закінчив прибирання.
Бачиш той високий будинок на околиці міста?
- Які слова називають вставними?
- Чи можна до вставних слів поставити запитання?
- На що можуть вказувати вставні слова?
Я думаю, що свобода — це, в першу чергу, свобода від забобонів. Забобони обмежують здібності людини, оскільки в більшості випадків засновані на помилкових знаннях і виводах. Свобода — це свобода вибору. Людина винна сама вибирати, де йому вчитися і працювати, де йому жити. Свобода — це розумні закони і розумне підпорядкування ним. Закони повинні ґрунтуватися на пошані до особи. Справедливі закони забезпечують людині свободу. Свобода — це свобода слова, друку, думки. Людина повинна мати право думати і говорити те, що думає. Всяка думка, навіть помилкова, заслуговує пошани. Немає поганих думок, поганих смаків. Є різні. Свобода — це можливість самому ухвалювати рішення і нести за них відповідальність. Заборона чого-небудь ми, підлітки, сприймаємо як обмеження свободи. Сьогодні я маю право вибирати місце навчання, улюблене заняття, друзів. Я можу вибирати, яку книгу прочитати, яку музику слухати. Я не вільна від думки тих, що оточують. І якщо я в чомусь не згодна з більшістю, це не означає, що я кидаю виклик. Я хочу утвердиться як особистість. Я розумію, що свобода внутрішня важливіша, ніж фізична.