Объяснение:
На мою думку, на картині вдало переданий початок поезії «Мені тринадцятий минало…».
На передньому плані бачимо на невисокому пагорбі підлітка. На ньому біла вицвіла полатана сорочина, збоку солом’яний бриль з нерівними краями, що свідчить про убоге життя дитини. Допитливий хлопець схилився над згортком паперу, чи то читає, чи то малює. Краса та спокій довкілля передалися дитині. Здається що, він відпочиває, проте це не так. Унизу пасуться вівці, саме їх охороняє малий пастух.
На задньому плані знайомі краєвиди рідного села: маленькі хатини, високий храм, годувальник-млин. Усе потопає в зелених садках, запашних луках. Напевно тільки там, серед буяння природи, на широкому привіллі міг Тарас відчути себе вільним, на мить забути про своє гірке сирітське життя.
Картина написана масляними фарбами на полотні. Пастельні кольори від білого до зеленого підкреслюють ніжність та співчуття до зображеного. М’які лінії утверджують життєлюбність кожної дитини.
Новий рік без ялинки - не свято. Але цього Нового року ми вирішили не купувати ялинку. Ми святкували Новий Рік у селі, що стояло біля лісу, тому нам спало на думку нарядити живе дерево.
Напередодні Нового Року ми вирушили у гості до ялинки, яка потім стала святковою у новорічну ніч. Довго ходили ми по узліссю, вибираючи гарне дерево. Нам сподобалася гарна молоденька ялиночка, що росла майже посередині галявини. Те, що треба! Ми нарядили цю ялиночку іграшками, які зробили власними руками з паперу. Ми не вживали ані дощику, ані скляних кульок, щоб не зашкодити природі. Ялиночка стала дуже ошатною.
Нарядивши деревце, ми пішли додому, щоб потім ще раз прийти у гості до ялинки у новорічну ніч. Було дуже весело. Новий Рік удався на славу.