Був час, коли ми не шанували народку пісню як належить, не берегли.Тому багато чого втрачено,загублено безслідно. Та останнім часом з народною піснею сталося диво:вона повірила в себе, в свої сили і красу, піднялася і зазвучала на повний голос.Народна пісня - дорогоцінне надбання нашого народу. У ній завжди вчувається голос батьківщини, ніжний шепіт матусі, слово мудроїпоради і золотий промінчик надії.Минають століття, потрясають світ війни та землетруси, на зміну одним поколінням приходять інші, зі своїми смаками та вподобаннями. А народна пісня залишається, через усі злигодні та поневірення проносить свою велич, свою красу. Бо вона- це голос народу, втілення моралі, мрій та прагнень.
Як нам всім добре відомо змалечку, книга - джерело інформації. Віки за віками наші предки методом помилок і поразок пізнавали життя. Саме на сторінках книжок до нас дійшла уся мудрість пращурів. Література кожного народу унікальна, так само як неповторні і самі люди. Вивчаючи твори письменників, прозіїків, драматургів, що жили у різні віки на одній землі, можна яскраво побачити як змінювалися традиції, напрямки мислення людей, їх світогляд, настрій та бажання. Дивлячись на їх думки та переживання, що донеслись до нас на папірі, ми можемо робити для себе певні висновки як треба чи не треба робити, тобто, перейняти частину історії та навчитись новому. Книга - душа. Книга - скарб, що ми маємо берегти, оскільки рівень культури та освідченності наряму залежить від книг, що люди читають. Ось чому так важливо знати свою історію та читати твори відчизняних авторів.
