- Скажіть, ви спілкуєтеся українською мовою у своїй родині?
- Я добре знаю і люблю українську мову, але спілкуємося ми російською.
- А можна спитати - чому?
- Так, я відповім. Російська - моя рідна мова, так само як і моїх батьків, сестер і братів.
- Але ж ви живете в Україні...
- ... тому я повинен розмовляти українською, так?
- Так.
- Але я вважаю, що в демократичній країні не можна диктувати людині, якою мовою їй спілкуватися. Це вона вирішує сама, і жодний закон не може її до цього примусити.
- Дякую за щиру відповідь.
- Так
Лагідне слово – ключ до серця.
- Як, на Вашу думку, легше за все знайти ключик до серця дівчини?- Що Ви маєте на увазі?
- Ось конкретна ситуація: є одна дівчина, яка втратила довіру до людей. Вона мені дуже подобається, і я хотів би повернути їй радість спілкування.
- Довіра повертається в процесі спілкування. Ви можете просто поговорити з нею відверто і щиро, сказати їй слова, які вона вже майже не сподівалася почути: ти дуже хороша, ти гарна, ти маєш чудовий голос (або ти чудово малюєш)... Найголовніше, щоб ці слова йшли від самого серця.
- І тоді вона мені повірить?
- Вона повірить, якщо відчує вашу щирість і бажання прийти на до
- То ви вважаєте, що правильно і вчасно сказані слова можуть зробити чудеса?
- Так, ваша розмова повинна бути чемною, ввічливою, задушевною, тактовною - і тоді до серця будь-кого з людей ви підберете ключик.
- Мені дуже сподобалися ваші поради, я обов"язково ними скористуюся.
Дякую вам.
- Нехай щастить!
-Марусю, ти не проти, піти по морозиво?
-Звісно ні, проте, тоді, я обираю смаки. Гаразд?
-Звісно пішли.
-Доброго дня, яке морозиво ви хочете?
-Можна, мені з шоколадом, а йому з полуницею?
-Звісно, з вас гривень.
-Ось, дякую!
-Ну, що, пішли?
-Гаразд!