Відповідь:
Пояснення:
1. подвоєння останнього приголосного основи між двома голоснрир в іменниках ІІ відміни серроду: знання, Поділля , сміття, узбіччя
2.збіг приголосних на межі префікс-корінь: возз'єднання, відділ, роззброєння, беззаперечно, віддзеркалений
3.збіг приголосних на межі еорінь-суфікс: районний , стінний, тваринний, рослинний, востаннє, безсонний, ячмінний,
4. подвоєння останнього приголосного основи в іменниках ІІІ відміни в О.В.: маззю, памороззю, в'яззю,
5. подовження у наголшеному прикметниковому суфіксі енн : нескінченний,
6. збіг при утворені форми чол.роду в мин. часі: розрісся
7. винятки: ллєш, виллється
1.не буває подвоєння в суфіксі дієприкметників: написаний, вирощений
2. не подовжується н у суфіксах відносних прикметників: глиняний
3.не подовжується н у суфіксах присвійних прикметників: орлиний
4.не буває подвоєння останнього приголосного основи в іменниках ІІІ відміни в О.В. при збігу приголосних: відданістю, шерстю, областю, ніжністю, Керчю,повістю
5. не буває подвоєння останнього приголосного основи при збігу в іменниках ІІ відміни серроду: вістря
6. не буває подвоєння останнього приголосного основи в іменниках ІV відміни серроду: теля, ягня
Відповідь:Любов — це найглибше почуття людини. Вона народжується разом з людиною і вмирає разом з нею. Любов буває різною: любов до жінки, до матері, до Батьківщини, до дитини. Але в будь-якому випадку вона робить людину духовно багатою, наче дарує їй крила.
Про це велике почуття писали майже всі письменники і поети. Дмитро Павличко також створив багато ліричних картин кохання. Як творець талановитих віршів, поем та пісень, він приніс у велику літературу долю свого краю, частку свого серця. Читачі схвильовано оцінили книжки Дмитра Павличка, які знаменували собою наступне визначне досягнення новітньої поезії, творчий злет українського мистецтва слова. Слово Д. Павличка, виразне й самобутнє, відшліфоване до блиску і точне, виповнене чуттям любові й ненависті, багате на барви і голоси життя, лине по-молодому дзвінко, щиро. Поезія Павличка така мелодійна, що вже давно привернула увагу композиторів. Щирості вислову поет досягає народнопісенними засобами, пестливими словами, ліричною схвильованістю.
Справді народною стала пісня "Два кольори". Краса і нев'януча свіжість її полягають передусім у глибинній поетичності тексту. Вільно оперуючи словом, поет досягає стислості вислову.
Усього доводиться зазнати людині на своєму віку, однак головним, визначальним повинні бути любов до батьків, здатність лишитися самим собою і тоді, коли вже "війнула в очі сивина". Дорогим і святим для героя пісні зостався "згорточок старого полотна і вишите... життя на ньому" — як добра згадка про матір, як заповіт вірності рідній землі.
Пояснення: