М: привет карл! Что ты думаешь об образовании на сегодняшний день?
К: привет майк! Я думаю что получение образования на сегодняшний день как и раньше является важным этапом в жизни каждого человека.
М: Ты считаешь, что без хорошего образования не возможно стать успешным человеком?
К: Нет! Я так не считаю. Успех в жизни человека определяется и многими другими факторами: везением, трудолюбием, любовью к своему делу.
М: А как ты сам учился в школе?
К: Я учился плохо. Я был одним из самых худших учеников в школе. И в 16 лет я покинул её.
М: Ну как же тогда тебе удалось стать успешным бизнесменом?
К: Сразу после школы я устроился работать в магазин электротоваров. Я очень много трудился. В последствии я основал свою компанию.
М: Не думаешь-ли ты, что годы потраченные для тебе в школе в пустую.
К: Нет! Я так не считаю! Я часто прогуливал уроки, проводя время в школьной библиотеке. Я увлекался фантастической литературой и много читал про компьютеры. К тому же у меня в школе было много друзей, которыми я до сих пор общаюсь.
М: Чтобы ты посоветовал современной молодёжи?
К: Я бы посоветовал заниматься каждому своим любимым делом. И много трудиться!
Объяснение:
Твори поета легко зрозуміти, бо в кожному можна відчути часточку Кобзаревої душі. Затамувавши подих, читала баладу „Причинна”, уявляла, як „ реве та стогне Дніпр широкий…”, місячну буряну ніч, чула крики сичів і бачила змучену чеканнями дівчину. Вона згубила найдорожче у своєму житті – коханого і тепер страждає, втративши сенс життя. Героїня постає перед нами безсилою, тендітною, ніжною істотою, яка залишається одна у всьому світі наодинці зі своїм горем та переживаннями. Уже в цій баладі відчувається фольклорний тип мислення Шевченка, тісний зв'язок з народом. Збурений Дніпро – то символ боротьби поневоленої української нації за свою свободу, символ України. Композитором Данилом Крижанівським створена пісня „Реве та стогне Дніпр широкий…”, яка стала одним із національних гімнів України.
Справжнім шедевром лірики поета справедливо вважають вірш „Садок вишневий коло хати”, який з’явився як результат ностальгії Т.Шевченка за рідним краєм, земляками, піснями. Автор змальовує вимріяну ним гармонію краси і природи, людини і мистецтва, радості життя у взаємній любові. Вишня і соловейко як уособлення української садиби, сім’ї, кохання зачаровує читача. Відчувається непідкупна любов Т.Шевченка до сільської хати, яка є одвічним оберегом великої української родини.