Осінь увійшовши в свої права повелася спочатку суворо. Здавалося, все чогось хмурилась, сльозилась, а потім помякшала. Очистилось небо від хмар. По густій блакиті вийшло гуляти золоте сонце. Воно не гріло по-літньому, але золотило дерева вкриваючи кожен листочок витонченими мережками, голубячи його. Соколиний бір тепер золотимвся, багрянів палав холодним полумям. Кожен ранок він готував все нові і нові візерунки, додавав гарячих фарб.Такого чудового ранку хлопці знов зібрались в Соколиному бору. За минулі дні вони встигли багато чого зробити, тому в лісі у них був тепер свій притулок, бо за кілька днів і ночей вони побудували чудову землянку. Її покрівля була зрівняна з землею і так замаскована що нізащо не побачиш.
-Тарасе Григоровича, добрий день.Вас турбує класний керівник вашого сина ,Андрія.
-О,добрий день ,Тетяно Петріно ,щось сталося?
-Так.Чт знаєте ви ,що ваш син прогулює уроки математики ?
-Що?Прогулює ?
-Так ,саме прогулює.Я турбуюся за нього ,адже в наступному році йому здавати ДПА з цього предмету.
-Тетяно Петріно ,чи можете ви мені назвати дні ,коли він прогулював математику?
-Це було сьогодні ,вчора та у вівторок.
-Добре,дякую .Я сьогодні ввечері з ним поговорю,а завтра прийду до школи .
-Це добре ,але він пропустив багато матеріалу .
-Я візьму завдання від вчителя та буду вирішувати їх з сином .Надалі я буду стежити за його поведінкою .
-Дуже дякую,Тарасе Григоровичу.
-Дякую вам,що повідомили мені.
-До зустрічі .
-Так,до зустрічі