Непереможна та нездоланна Україна. Скільки сенсу містить цей вислів. Рідна та незалежна країна, вибита за для нас нашими могутніми пращурами кров`ю та честю. Я пишаюсь своїм цілеспрямовані/ім і гордим народом, який на протязі кількох століть боровся за право називатися вільним. Я вважаю, що моя Батьківщина ~ найкраща у світі, тому що наші діди як ніхто інший довели, що ми варті своєї історії, свободи та істинного духу справжнього нездоланного народу. Звісно, отримане право на власну долю далося не з легкістю, але наш народ витримав всі випробування. Та пишатися можна не тільки нашою історією.Треба лише зупинитися на мить і подивитися на чарівну красу України: безмежні степи, зелені ліси й долини, високі блакитні небеса! Що є кращого на світі? Я справді щасливий, що народився і живу на такій чудовій, багатій, мальовничій землі. Мій рідний край! Овіяний вітрами історії, оспіваний у піснях, прославлений у легендах. Дуже ганебно становиться на душі, коли подивишся що робить з сучасною Україною її влада... Чи можна так просто зневажати її історію, її народ, який своїм потом виборов нашу державу. В загалом, потрібно почати з себе, потрібно довести нашим пращурам-козакам, що ми варті їхньої історії та боротьби за ту Батьківщину, яку маємо зараз. Любити свій край - це по-перше означає не бажати йому зла, поважати мову, культуру, літературу, побут, історію... А найголовніше - не бути байдужим і робити все на користь України! Український народ, як і кожна людна, має право бути господарем у своєму домі, на своїй землі і самому вирішувати свою долю. Безмежна любов кожного громадянина до своєї України до піднятися їй з колін і відродитисъ! Сьогодні Україна вільна, суверенна держава, яка будує нове життя, життя яким будуть жити наші діти. Тож, вернемо бувалу славу нашої Батьківщини і покажемо, що ми гідні називатися українцями!
З дитинства ми багато чуємо про те, що маємо бути чесними, сміливими, працьовитими, добрими, справедливими… Цей ряд можна довго продовжувати. Звісно, ідеальних людей не буває, але кожному з нас хотілося б мати в собі найбільше чеснот. Власне мені, на мій погляд, не вистачає сміливості та рішучості. Нещодавно на уроці з української літератури ми прочитали оповідання Володимира Винниченка «Федько-халамидник». Головний герой цього твору мені дуже сподобався. Федько якраз і був сміливим і рішучим хлопчиком. Я не знаю, як саме треба виховувати в собі ці риси характеру, але вони потрібні мені. Кожного дня ми стикаємося з різними проблемами, які треба вирішувати. Чим старшими ми стаємо, тим більші проблеми на нас чекають. Щоби не втратити повагу до себе, треба рішуче та сміливо їх вирішувати. Я сподіваюсь, що зможу виховати в собі ці риси характеру, адже людина повинна вміти виховувати не тільки інших, а й себе.
Где задания???