- привіт, женю!
- добридень, романе! а чого це твоєї сестри не видно?
- так леся ж поїхала навчатися до франції . ти хіба не чув?
- як це – поїхала? а як її туди взяли?
- взяли, адже вона дуже добре знала французську мову. склала іспит та отримала міжнародний сертифікат зі знання французької. а потім поїхала!
- і скільки вам це коштує?
- та ти що, хіба батьки могли б заплатити за навчання у франції? вона безоплатно навчається, їй ще стипендію виплачують. це така программа є для студентів.
- просто якась фантистика! так вона у парижі живе зараз?
- так, вже два місяці. на новий рік хоче приїхати, як грошей на квиток назбирає.
- а яку професію вона там обрала?
- поки що вона на підготочому відділенні, а потім хоче навчатися інформаційних технологій.
- сумує за домівкою?
- так, звичайно. каже, що їй дуже не вистачає маминого борщу та вареників…
дала йому малахітову шкатулку з різними багатими прикрасами. І хоч кінець цього чудового, на мій погляд, твори дуже сумний, воно все одно назавжди запало в мою душу. Сказ Бажова вчить людей зберігати в собі вищі людські цінності, бути відданим і не йти на поводу у знаті.